Короткий переказ твору Жюстіна, або Нещасна доля чесноти (Маркіз де Сад)

«Люди, недосвідчені в подвиг чесноти, можуть порахувати для себе виграшним віддатися пороку, замість того щоб надавати йому опір». Тому «необхідно представити силу прикладів нещасної чесноти», здатної призвести до добра «зіпсовану душу, якщо в тій зберігаються, по крайней мере, які-небудь добрі начала». Такими прагненнями керується автор роману, у похмурій гротесковій формі живописуючи сучасні йому звичаї.

Доля сестер Жюстін і Жюльєтт суворого випробування: помирають батьки, і дівчата опиняються на вулиці без засобів до існування. Красуня Жюльетта вступає на шлях розпусти і швидко перетворює останній на джерело доходу, а так само чарівна сестра її будь-що-будь хоче залишитися доброчесного.Через кілька років Жюльетта, загрузнувши в пороку і заплямувавши себе безліччю злочинів, серед яких вбивства чоловіка, незаконних дітей і коханців, домагається всього, чого бажала: вона - графиня де Лорзанж, багата вдова, у неї є коханець, поважний пан де Корвіль, що живе з нею, як із законною дружиною.

Одного разу, подорожуючи разом з де Корвілем, на заїжджому дворі Жюльетта зустрічає дівчину, яку везуть до Парижа для винесення їй смертного вироку: дівчина звинувачується у вбивстві, крадіжці і підпалі.Ніжне і сумне обличчя красуні пробуджує в душі графині невідоме їй досі співчуття, з дозволу жандармів вона шанує дівчину і просить її розповісти свою історію. Дівчина погоджується, однак відмовляється розкрити своє походження. Втім, читач напевно здогадався, що перед ним - нещасна Жюстіна, так що надалі ми будемо називати дівчину її справжнім ім'ям.

Опинившись за брамою монастиря одна і без грошей, Жюстіна вирішує найнятися в прислуги, але незабаром з жахом переконується, що отримати місце можна тільки поступившись своєю чеснотою. Нарешті її бере в служіння багатий лихвар. Він випробовує порядність Жюстіни - змушує її обікрасти багатого сусіда. Коли ж вона відмовляється, він звинувачує її в крадіжці, і дівчину садять у в'язницю. Там вона знайомиться з авантюристкою Дюбуа і разом з нею біжить з ув'язнення.

Розбійниця Дюбуа змушує Жюстін вступити в банду, а коли та відмовляється, віддає її на поталу розбійникам. Щоденно терплячи моральні і фізичні муки, Жюстіна залишається у зграї, але всіма силами намагається зберегти свою невинність. Одного разу розбійники захоплюють у полон якогось Сент-Флорент; Жюстіна з людинолюбства допомагає бранця зробити втечу і сама біжить разом з ним. Але Сент-Флорент виявляється негідником: він приголомшує Жюстін, в несвідомому стані гвалтує її і кидає в лісі на сваволю долі.

Понівечена Жюстіна ненавмисно стає свідком протиприродною зв'язку графа де Бріссак з його лакеєм. Виявивши дівчину, граф спочатку залякує її до напівсмерті, але потім змінює гнів на милість і влаштовує її покоївки до своєї тітки. Незважаючи на чарівну зовнішність, в душі пана де Бріссак мешкають різні вади. Прагнучи вселити Жюстін принципи своєї збоченій моралі, він наказує їй отруїти тітоньку. Перелякана Жюстіна розповідає все пані де Бріссак. Старенька обурена, а граф, зрозумівши, що його зрадили, виманює Жюстін з дому, зриває з неї одяг, труїть собаками, а потім відпускає на всі чотири сторони.

Де-не-як Жюстіна добирається до найближчого містечка, знаходить лікаря, і той зцілює її рани. Тому що в Жюстіни закінчуються гроші, вона наважується написати графу де Бріссак, щоб той повернув належне їй платню. У відповідь граф повідомляє, що тітонька його померла від отрути, отруйниця вважають Жюстін і поліція розшукує її, так що в її інтересах сховатися де-небудь у затишному місці і більше його не турбувати. Засмучена Жюстіна довіряється доктору Родену, і той пропонує їй місце служниці у себе в будинку. Дівчина погоджується.

Крім лікування Роден містить школу, де спільно навчаються хлопчики і дівчатка, всі як на підбір чарівні. Не в силах зрозуміти, в чому тут справа, Жюстіна починає розпитувати дочку доктора Розалію, з якою вона встигла потоваришувати. З жахом Жюстіна дізнається, що доктор віддається розпусті як з учнями, так і з власною дочкою. Розалія відводить Жюстін в потаємну кімнату, звідки та спостерігає жахливі оргії, які влаштовують Роденом з підвладними йому жертвами. Тим не менш Жюстіна на прохання Розалії залишається в будинку доктора і починає наставляти подругу в християнській вірі. Несподівано Розалія зникає. Підозрюючи її батька в черговий жахливої витівці, Жюстіна обшукує будинок і знаходить свою подругу замкненою в потаємному закутку: Роден вирішив убити дочку, зробивши з неї якусь хірургічну операцію. Жюстіна влаштовує Розалії втечу, але сама потрапляє в руки доктора; Роден ставить їй на спину тавро і відпускає. Жюстіна в жаху - їй і так винесено вирок, а тепер ще і клеймо ... Вона вирішує втекти на південь, подалі від столиці.

Жюстіна виходить до монастиря, де зберігається чудотворна статуя Святої Діви, і вирішує піти помолитися. В обителі її зустрічає настоятель дон Северіно. Благородна зовнішність і приємний голос настоятеля вселяють довіру, і дівчина щиросердно розповідає йому про свої пригоди.Переконавшись, що у Жюстіни немає ні рідних, ні друзів, чернець змінює тон, грубо хапає її і тягне в глиб монастиря: за фасадом святої обителі ховається гніздо розпусти і пороку. Четверо пустельників на чолі з настоятелем залучалось до себе дівчат, чиє зникнення не тягне за собою ніяких наслідків, змушують їх брати участь в оргіях і віддаватися самому розгнузданому розпусті, задовольняючи перекручене хтивість святої братії. Залежно від віку дівчат ділять на чотири розряди, у кожного розряду свій колір одягу, свій розпорядок дня, свої заняття, свої наставниці. Крайня обережність святих отців і їхнє високе