головне - до з'ясування, хто з «братів» (тобто з трьох основних напрямів, що виділилися в рамках християнської віри) є істинний послідовник «батька», тобто ближче інших до основ і засадам християнської релігії. «Перекрити» залишеного «заповіту» описується Свіфтом алегорично і зводиться до питань суто практичним (що також, безсумнівно навмисно, веде до заниження таких високих духовних проблем). Об'єктом спору, яблуком розбрату стає ... каптан.Відхилення Петра (тобто католицької церкви) від основ християнського віровчення зводяться до несусвітньою украшательству «каптана» шляхом усіляких галунів, аксельбантів і іншої мішури - досить прозорий натяк на пишність католицького ритуалу та обрядів. При цьому Петро в якийсьмомент позбавляє братів можливості бачити заповіт, він ховає його від них, стаючи (точніше, сам себе проголошуючи) єдиним істинним спадкоємцем. Але «каптани мотив» виникає у Свіфта не випадково: «Хіба релігія не плащ, чесність не пара чобіт, зношених у багнюці, самолюбство не сюртук, марнославство не сорочка і совість не пара штанів, які хоча і прикривають пожадливість та сором, проте легко спускаються до послуг тієї та іншої? »
Одяг - як втілення сутності людини, не тільки його станової і професійної приналежності, але і його марнославства, дурості, самовдоволення, лицемірства, прагнення до лицедійства - і тут сходяться для Свіфта служителі церкви - і актори, урядові чиновники - і відвідувачі публічних будинків. У словах Свіфта немов оживає російська народна мудрість: "по одягу зустрічають ...» - настільки, на його думку, важливу роль грає «одягання», що визначає багато чого, якщо не всі, в тому, хто його носить.
Цілком «обробивши» з Петром (тобто, повторюю, з католицькою церквою), Свіфт приймається за Джека (під яким виведений Джон Кальвін). На відміну від Петра, що прикрасив «каптан» безліччю всілякої мішури, Джек, щоб максимально відсторонитися від старшого брата , вирішив повністю позбавити «кафтан» всієї цієї зовнішньої позолоти - одна біда: прикраси так зрослися з тканиною (то є. з основою), що, люто відриваючи їх «з м'ясом», він перетворив «кафтан» на суцільні діри: таким чином, екстремізм і фанатизм брата Джека (тобто Кальвіна і іже з ним) мало чим відрізнялися від фанатизму послідовників Петра (тобто католиків-папістів): «... це губило всі його плани відокремитися від Петра і так посилювало споріднені риси братів, що й учні та послідовники часто їх змішували ... »
Отримавши нарешті свого особисте користування текст «заповіту», Джек перетворив його на постійне «керівництво до дії», кроку не роблячи, поки не звіриться з «канонічним текстом»: «виповнюючись захвату, він вирішив користуватися заповітом як у найважливіших, так і в ничтожнейшими обставинах життя ». І навіть перебуваючи в чужому будинку, йому необхідно було «пригадати точний текст заповіту, щоб запитати дорогу на нужник ...».Чи треба додавати що-небудь ще для характеристики Свіфтівську богохульства, поряд з яким антирелігійні висловлювання Вольтера та інших знаменитих вільнодумців здаються просто святочними розповідями добрих дідусів?!
Віртуозність Свіфта - в його нескінченної мімікрії: памфлет представляє собою не тільки приголомшливий викривальний документ, але і є блискучою літературною грою, де багатоликість оповідача, що поєднується з численними і багатошаровими містифікаціями, створює сплав воістину дивовижний. У тексті зустрічається безліч імен, назв, конкретних людей , подій та сюжетів, у зв'язку і з приводу яких писалася та чи інша його частина.Однак, для того щоб повною мірою оцінити цей безсумнівний літературний шедевр, зовсім не обов'язково вникати у всі ці тонкощі й подробиці.Конкретика пішла, забравши у небуття цих людей, разом з їх канули в Аету вченими трактатами та іншими літературними та іншими дослідженнями, а книга Свіфта залишилася - тому що являє собою аж ніяк не тільки памфлет, написаний «на злобу дня», але воістину енциклопедію моралі. При цьому, на відміну від багатослівних і тягучих романів сучасників Свіфта - письменників епохи Просвітництва, абсолютно позбавлену елемента повчальності (і це при абсолютно чітко в ньому прочитується авторської позиції, його поглядах на всі проблеми, які він зачіпає). Легкість генія - одне з найважливіших відчуттів, яке виробляє книга Свіфта - памфлет «на всі часи».
a
