Франсуа Жермен сидить в загальній камері серед бандитів і вбивць. Негідники, відчуваючи інстинктивне відразу до них молодої людини, вирішують вбити його, тим більше що багатьом нічого втрачати - вони засуджені до смертної кари. Жермена постійно відвідує Хохотушка; молоді люди відчувають, що люблять один одного. Тепер Жермен готовий розцілувати весь світ. Але змову проти нього вже складений, і тільки втручання Поножовщіка рятує юнака від розправи.

Поножовщік ж, доїхавши до Марселя, усвідомлює, що не може покинути Родольфа. Він повертається в Париж, де принц дає йому завдання - потрапити у в'язницю і захищати там Жермена.

Помираючи, Сара закликає Родольфа і розповідає йому, що їх дочка жива: це Лілія-Марія. Родольф, який вважає дівчину загиблої, проклинає Сару за те, що та кинула дівчинку в безодню убогості і вади. Він здогадується, що винуватцем падіння його дочки був нотаріус Ферран.

Невтішний Родольф збирається виїхати з Парижа, перебування в цьому місті стає для нього нестерпним. Він навіть відмовляється поїхати на весілля Хохотушка і сина пані Жорж, яка повинна відбутися в Букевале, хоча саме завдяки йому Франсуа Жермена виправдали і випустили з в'язниці. Принц також щедро облагодіяв молодят.

Родольф не хоче бачити навіть Клеманс д'Арвіль. Вона повинна зрозуміти, що смерть доньки - це фатальне відплата і спокутувати свою провину він повинен на самоті!

Раптово в кабінет Родольфа входить пані д'Арвіль. Вона привезла до принца видужали співуча. Дізнавшись, що дівчина - дочка принца, Клеманс падає на коліна і дякує Богові за те, що саме їй випадає щастя принести йому радісну звістку: дочка його жива!

Клеманс призводить Лілію-Марію, і Родольф повідомляє їй, що знайшовся її батько. Проте дівчина не рада - вона не знає цю людину, не знає, як він поставиться до її минулого. А пан Родольф зробив для неї все, не погребував нею, коли дізнався, як низько вона впала, і тому вона любить тільки пана Родольфа. Не витримавши, Родольф зі сльозами говорить їй, що він її батько. Від несподіваного щастя Лілія-Марія непритомніє.

Родольф сповіщає Сару, що їх дочка жива. Заради неї він готовий поєднуватися з Сарою законним шлюбом. Покликаний в будинок священик здійснює обряд, свідки підписують контракт, що оголошує законним народження Лілії-Марії. Розкаялася, Сара вмирає, так і не побачивши дочки.

У день карнавалу Родольф з дочкою їдуть з Парижа. Карету зупиняє натовп скажених черні, у дверцята починається звалище. Один з бандитів замахується на принца ножем. Але удар доводиться в груди Поножовщіку. Охоплений тривожними передчуттями, відважний малий знову не зміг покинути улюбленого господаря і знову врятував його - тепер вже в останній раз. Родольф і його дочка назавжди покидають Париж.

На честь матері Родольф нарікає дочка Амелією. Він і його дружина, колишня маркіза д'Арвіль, роблять все, щоб дівчина змогла забути про своє минуле. Принцеса Амелія постійно займається благодійністю, засновує притулок для бідних дівчат, всі люблять і шанують її. Закоханий у неї принц Генріх, що збудив в її серце відповідь почуття, просить її руки. Проте дівчина не може забути минулого, не може пробачити собі свого падіння. Вона відмовляє принцу і йде в монастир. Там її одностайно обирають настоятелькою. Вважаючи себе негідною такої честі, Амелія хворіє і тихо згасає. Родольф і Клеманс ридають на її могилі.