Лідочка безпосередня учасниця злочину, коханка Кречинського та інше. На цьому й тримається все величезну справу, зберігаючи «гойдає та двосічний» - найважливіші властивості, які дають можливість брати сміливо і багато «під покровом і тінню дрімучого лісу законів», не побоюючись вищого начальства. Воно не запитає - а з якої це причини справа раптом повелося «туди, а не сюди»? УЖ не хабарем чи тут пахне? Ні, закон дозволяє Варравіну спиратися на свідчення будь-який з пари свідків. Так що в його руках не тільки ваги Феміди, а й її караючий меч. А куди цей меч вдарить - залежить, звичайно, від суми хабара.
Але з сумою щось Варравін як раз і «вхопив» - не послухав Та-Рєлкін! Натхненний розгубленістю прохача, він вимагає не 20, а 24 тисячі, і притому сріблом! А це 84 тисячі на асигнації - вартість родового маєтку Муромського! Що ж, продавати його і йти по світу?! Так ні ж!! Не розіб'є він чиновнику Стрешнєва - «прах батьків» і «дідів надбання»! Він піде тепер не до «Силам», а до «начальства» - до важливого особі, «таємного радника по службі» і «Князю за народженням», в чиєму управлінні перебуває весь департамент. УЖ він щось допоможе своєму братові-дворянину, і грошей йому не треба - багатий!
Ці думки Муромського, висловлені наодинці з собою, підслуховує Тарелкін. Він тут же доповідає Варравіну про намір прохача шукати правди вище. УЛОВУ спливає з рук! Князю адже й справді може стукнути в голову така дурь - зійти до горя поміщика: він людина настрою. Остання обставина якраз-таки і враховує Варравін, і тому він спокійний. Він наказує Тарелкін влаштувати так, щоб Муромський потрапив на прийом до його сіятельству «в саму содову», тобто вранці, коли Князь, що страждає шлунком, приймає содову воду і знаходиться в самому поганому настрої. І Тарелкін влаштовує це.
Прохач на прийомі. І все йде чудово. Поки нещасний Муромський розгублено і плутано пояснює, що справа «з нічого склалося, намоталося саме на себе», Князь, страждаючи шлунковими кольками, віддувається і потирає живіт - ні до якої справи йому, зрозуміло, нема діла! Варравін, присутній тут же, вже святкує в душі перемогу. Але що це?! Куди котиться розмова?! У тартарари! Оскаженілий образливим байдужістю ясновельможного чиновника до справи і до нього, дворянину і старому офіцеру, який воював з Бонапартом за Царя і Батьківщину, Муромський грубить Князю! Паплюжить закони! Суди! Скандал! Бунт! Тягнути його в поліцію! .. Або в жовтий будинок! - Адже він поранений в голову під Можайськом ... Муромського виставляють геть.
І ось тепер Князю вже є діло до справи Муромський. Він наказує Варравіну вибрати зі слідчих документів ті «істотні факти», які наводять підозра на злочинний зв'язок «дівчата» з «молодцем» Кречинського, і «всі Справа звернути до переследованію і до найсуворішому ... найсуворішому» - проти Муромський. Варравін в розпачі. Князь всі «загидив». Справа втрачає «обосічного». Хабар зривається! Адже Муромський «небезпечний. Якщо взяти, а справи йому не зробити - він, мабуть, скандал зробить ». А повернути справу «і так і сяк" вже не можна - воно вже повернене «начальством». Що робити?!
Тарелкін підказує йому - треба брати! Князь адже переконався, що прохач не при своєму розумі - «йому віри немає», нехай скандалить ... Відмінна ідея! Варравін робить вигляд, що він цілком її приймає. Так, він буде брати. Але Тарелкін і не підозрює, що у начальника дозріла інша ідея, набагато більш тонка, сповнена витонченого чиновницького підступності!
Сімейство, остаточно вбите тією обставиною, що Лідочке загрожує повне безчестя - медичний огляд на предмет її невинності (такий оборот прийняло тепер справа за волею «начальство» і свят «Сил»), готове дати будь-яку хабар. Варравін просить тепер 30 тисяч. Що ж! Гроші збирають у складчину - вносить свою частку навіть Разуваєв, продаються фамільні діаманти. Сума складена і покладена в пакет.
Варравін чекає Муромського з цим пакетом у себе в кабінеті. Готується брати. Однак дивні дає розпорядження. Навіщо щось наказує Тарелкін викликати екзекутора Івана Андрійовича Живця і поставити його в приймальні. Подальше ще більш дивовижно.
Є прохач. Варравін закривається з ним в кабінеті. З кабінету Муромський виходить, окрилений надією: пакет з грошима він передав Варравіну, і той, слава богу, обіцяв залагодити справу! Муромський йде. Варравін тут же з'являється в дверях кабінету. В руках у нього пакет з грошима - той самий, який він отримав від Муромського. Екзекутор він велить залишатися на місці. Кличе кур'єра і вимагає, щоб той негайно наздогнав і повернув прохача. Муромського приводять. Варравін картинним жестом кидає йому пакет з грошима: хабарів Варравін не бере! його не купиш!! Нехай Муромський забирає гроші і забирається геть зі своїм пасквільних справою! Інакше Варравін «представить» його «всією суворістю законів» за дачу хабара державному чиновнику - екзекутор свідок ...
Повна маячня! Варравін не взяв! Ідіот він, чи що?! Ні, світла голова! Грошей-то в пакеті вже далеко не 30 тисяч. Там всього 1350 рублів! Варравін взяв. Але взяв так, що Важливе обличчя і Вельми важлива особа - батьки-начальники, які з'явилися на шум, а також інші особи стали свідками його непідкупності. Варравін обіграв всіх, в тому числі і Тарєлкіна, який не отримав нічого, хоча і розгадав із запізненням задум шефа. Що ж стосується старого Муромського, то в департаменті з ним стався
