Короткий переказ твору Сильфіда (Володимир Одоєвський)

Мій знайомий Платон Михайлович вирішив перебратися в село. Він оселився в будинку покійного дядечка і перший час цілком розкошував. Від одного виду величезних сільських дядюшкину крісел, в яких цілком можна потонути, хандра його майже пройшла. Зізнатися, я дивувався, читаючи ці визнання. Уявити собі Платона Михайловича в сільському вбранні, який гарцює з візитами по сусідніх поміщикам - це було вище моїх сил. Разом з новими друзями Платон Михайлович обзавівся і новою філософією. Він тим і сподобався сусідам, що виявив себе добрим малим, який думає, що краще нічого не знати, що стільки, скільки наші вчені, і що саме головне - хороше травлення. Зайве розумування, як відомо, шкодить цьому процесу.

Через два місяці Платон Михайлович знову засумував. Він впевнився ненавмисно, що неуцтво не порятунок. Серед так званих простих, природних людей також вирують пристрасті. Нудно було дивитися йому, як весь розум цих практичних людей йшов на те, щоб виграти неправе справу, отримати хабар, помститися своєму недругу. Найбезневинніші їх заняття - гра в карти, пияцтво, розпуста ... наскучивши сусідами, Платон Михайлович замкнувся в будинку і не велів нікого приймати. Погляд його звернувся до старовинних запечатаним шаф, які залишилися після його дядечка. Управитель сказав, що там лежать дядюшкину книги. Тітонька після смерті дядька веліла запечатати ці шафи і більше не чіпати. З великими труднощами умовив Платон Михайлович старого слугу відкрити їх. Той відмовлявся, зітхав і казав, що гріх буде. Проте ж панський наказ йому довелося виконати.Зійшовши на мезонін, він відсмикнув воскові печатки, відкрив дверцята, і Платон Михайлович виявив, що зовсім не знав свого дядька. Шафи виявилися заповнені творами Парацельса, Арнольда Вілланови та інших містиків, алхіміків, каббалістів.

Якщо судити по підбору книг, то пристрастю дядечка були алхімія і каббала.Боюся, Платон Михайлович теж захворів цим. Він з ретельністю став читати книги про першу матерії, про душу сонця, про зоряні парфумах. І не тільки читав, а й докладно про це мені розповідав. Серед інших книг йому попалася одна цікава рукопис. Що б, ви думали, у ній було? Ні багато ні мало - рецепти для викликання духів. Інший, може, й посміявся б над цим, але Платон Михайлович уже був захоплений своєю думкою. Він поставив скляну посудину з водою і став збирати в нього сонячні промені, як показано в рукописі. Воду цю він кожен день пив. Він вважав, що так вступає в зв'язок з духом сонця, який відкриває його очі для світу незримого і невідомого. Далі - більше. Мій приятель вирішив заручитися з Сильфіда - і з цією метою кинув у воду свій бірюзовий перстень. Через тривалий час він зауважив у персні якийсь рух. Платон побачив, як перстень розсипається і перетворюється на дрібні іскри ... Тонкі блакитні і золоті нитки заповнили всю поверхню вази, поступово бліднучи, зникаючи і забарвлюючи воду в золотий з блакитними відливами колір. Варто було поставити вазу на місце - як печать знову з'явився на дні. Друг мій переконався, що йому відкрито те, що сховане від решти світу, що він став свідком великого таїнства природи і просто зобов'язаний розібратися і сповістити про нього людям.

За дослідами Платон Михайлович зовсім забув про свою справу. Справа ж це було хоч і дещо несподіване для Платона Михайловича, але цілком зрозуміле в його становищі і, я б навіть сказав, викла-корисно для його стану духу, В одного з сусідів він познайомився, між іншим, з його донькою Катею. Довго Платон Михайлович намагався розговорити дівчину і перемогти її природну соромливість, примушувала червоніти при кожному зверненому до неї слові.Дізнавшись її ближче, він з'ясував, що Катруся (як він вже називав її в листах) не тільки має природний розум і серце, але і закохана в нього ..Батько її натякнув Платону Михайловичу, що не проти бачити його своїм зятем і готовий у цьому випадку покінчити світом тридцятирічну тяжбу про декілька тисяч десятин лісу, які складали основний доход селян Платона Михайловича. Ось він і замислився: не одружуватися йому цього Катеньке.Катя йому сподобалася, він знайшов її дівчиною слухняною і неговорлівой.Словом, він тепер питав швидше мого благословення, ніж моєї поради.Зрозуміло, я рішуче написав Платону, що одруження його схвалюю повністю, радію за нього і за Катю.

Треба сказати, що іноді на мого приятеля знаходять напади діяльності. Так було і того разу. Він тут же помчав до Реженске, зробив формальну пропозицію і призначив день весілля - відразу ж після посту. Він радів, що зробить добру справу для селян, пишався, що розуміє свою наречену краще, ніж її власний батько. Платон Михайлович з властивою йому захопленістю знаходив вже в кожному слові Катеньки цілий світ думок. Не знаю, чи був він правий, але я не доводив його. Рішення його здалося остаточним.

І все-таки, зізнаюся, мені було якось не по собі. УЖ боляче дивні листи я почав отримувати. Я вже розповідав, як Платон Михайлович переконався, що його перстень у вазі розсипається на окремі іскри. Потім йому привиділося, що перстень перетворився на троянду. Нарешті, він побачив між пелюстками троянди, серед тичинок, мініатюрне істота - жінку, яка була ледь помітна оку. Мого приятеля зачарували її русяве кучері, її досконалі форми і природні принади. Від тільки й робив, що спостерігав за її чудовим сном. Це б ще півбіди. В останньому листі він оголосив, що припиняє зносини зі світом і цілком присвячує себе дослідженню чудового світу Сильфіди.

У нетривалому часу я все ж таки отримав лист, тільки не від