Короткий переказ твору Соната привидів (Август Стріндберг)

Старий сидить у кріслі-каталці у афішної тумби. Він бачить, як Студент розмовляє з молочницею і розповідає їй, що напередодні рятував людей з-під уламків зруйнованого будинку. Старий чує слова Студента, але не бачить Молочницю, бо вона - бачення. Старий заговорює зі Студентом і з'ясовує, що той син купця Аркенхольца. Студент знає від покійного батька, що Старий - директор Хуммель - розорив їхню родину. Старий же стверджує зворотне - він визволив купця Аркенхольца з біди, а той пограбував його на сімнадцять тисяч крон. Старий не вимагає від Студента цих грошей, але хоче, щоб юнак надавав йому дрібні послуги. Він велить Студенту піти в театр на "Валькірію». На сусідніх місцях сидітимуть Полковник і його дочка, що живуть в будинку, який дуже подобається Студенту. Студент зможе познайомитися з ним і бувати в цьому будинку. Студент задивляється на дочку Полковника, яка насправді є дочкою Старого: колись Старий спокусив дружину Полковника Амалію. Тепер Старий задумав видати дочку заміж за Студента. Студент розповідає, що народився у сорочці. Старий припускає, що це дає йому можливість бачити те, чого не бачать інші (він має на увазі Молочницю). Студент і сам не знає, що з ним відбувається, наприклад, напередодні його потягнуло в тихий провулок, і незабаром там обвалився будинок. Студент підхопив йшов уздовж стіни дитини, коли будинок обрушився. Студент залишився цілий і неушкоджений, але на руках у нього не було дитини. Старий бере Студента за руку - юнак відчуває, яка у нього крижана рука, і в жаху відсахується. Старий просить Студента не кидати його: він так нескінченно самотній. Він говорить, що хоче зробити Студента щасливим. З'являється слуга Старого Юхансон. Він ненавидить свого господаря: колись Старий врятував його від тюрми і за це зробив своїм рабом. Юхансон пояснює Студенту, що Старий жадає панувати: «День цілий він їздить на своїй каталці, як бог Тор ... оглядає будинку, зносить їх, прокладає вулиці, розсовує площі, та він і вдирається в будинку, влазить у вікна, править долями людей , побиває ворогів і нікому нічого не прощає ». Старий боїться тільки одного: гамбурзької дівчата-молочниці.

У круглій вітальні полюбився Студенту будинку чекають гостей. Юхансона наймають допомагати слузі Полковника Бенгтсону зустрічати їх. Бенгтсон оголошує Юхансон, що в їхньому будинку регулярно влаштовують так звані «вечері привидів». Вже двадцять років збирається одна і та ж компанія, говорять одне і те ж або мовчать, щоб не сказати чого-небудь невпопад. Господиня будинку сидить в коморі, вона уявила себе папугою і уподібнилася балакучої птиці, вона не виносить калік, хворих, навіть власну дочку за те, що та хвора. Юхансон вражений: він і не знав, що Фрекен хвора.

У гості до Полковнику є Старий на милицях і велить Бенгтсону доповісти про себе господареві. Бенггсон виходить. Залишившись один, Старий оглядає кімнату і бачить статую Амалії, але тут і вона сама входить в кімнату і питає Старика, навіщо він прийшов. Старий прийшов заради дочки. З'ясовується, що всі навкруги брешуть - у Полковника підроблене метрика, сама Амалія колись підробила свій рік народження. Полковник забрав у Старого наречену, а Старий у помсту спокусив його дружину. Амалія пророкує Старому, що він помре в цій кімнаті, за японськими ширмами, які в домі називають смертними і ставлять, коли кому-небудь пора вмирати. Амалія розповідає, що в їхньому будинку регулярно збираються люди, які ненавидять один одного, але гріх, вина і таємниця пов'язують їх нерозривними узами.

Старий розмовляє з Полковником. Старий скупив всі його векселі і вважає себе вправі розпоряджатися в його будинку. Старий бажає, щоб Полковник прийняв його як гостя, крім того, він вимагає, щоб Полковник прогнав свого старого слугу Бенгтсона. Полковник каже, що, хоча все його майно тепер належить Старому, дворянський герб і добре ім'я Старий у нього відібрати не може. У відповідь на ці слова Старий дістає з кишені виписку з дворянської книги, де сказано, що рід, до якого нібито належить Полковник, сто років тому згас. Більше того. Старий доводить, що Полковник зовсім і не полковник, тому що після війни на Кубі та перетворення армії всі колишні чини скасовані. Старий знає таємницю Полковника - це колишній слуга.

Приходять гості. Вони мовчки сідають в гурток, крім Студента, який проходить в кімнату з гіацинтами, де сидить дочка Полковника. Завжди, коли фрекен будинку, вона знаходиться саме в цій кімнаті, така вже в неї дивина. Старий говорить, що проник в цей будинок, щоб вирвати кукіль, розкрити гріх, підвести підсумок і дати можливість молодим почати життя заново в цьому будинку, який він їм дарує. Він говорить, що всі присутні знають, хто вони такі. І хто він такий, вони теж знають, хоча і вдають, ніби не знають. І всім відомо, що Фрекен насправді його дочка. Вона зів'яла в цьому повітрі, насиченому обманом, гріхом і фальшю. Старий знайшов для неї благородного друга - Студента - і хоче, щоб вона була з ним щаслива. Він велить усім розійтися, коли проб'є годинник. Але Амалія підходить до годинника і зупиняє маятник. Вона каже, що може зупинити біг часу і звернути пройшло в ніщо, скоєне - в несодеянное, і