Троя впала, Еней пливе з троянськими святинями на захід, на кожній своїй стоянці він чує розповіді про перетвореннях, пам'ятні в цих далеких краях.Він веде війну за Лацій, нащадки його правлять в Альбі, і виявляється, що навколишня Італія не менш багата оповідями про перетвореннях, ніж Греція.Ромул засновує Рим і підноситься до небес - сам перетворюється в бога, сім століть потому Юлій Цезар врятує Рим у громадянських війнах і теж вознесеться комети - сам перетвориться в бога. А поки що наступник Ромула, Нума Помпілій, наймудріший з давніх римських царів, слухає промови Піфагора, наймудрішого з грецьких філософів, і Піфагор пояснює йому і читачам, що ж таке перетворення, про які спліталися розповіді в настільки довгою поемі.

Ніщо не вічне, - говорить Піфагор, - крім однієї лише душі. Вона живе, незмінна, змінюючи тілесні оболонки, радіючи новим, забуваючи про колишніх. Душа Піфагора жила колись у троянського героя Евфорбе; він, Піфагор, це пам'ятає, а люди зазвичай не пам'ятають. З людських тіл душа може перейти і в тіла тварин, і птахів, і знову людей; тому мудрий не стане харчуватися м'ясною їжею. «Наче податливий віск, що в нові ліпиться форми, / Не перебуває одним, не має єдиного вигляду, / Але залишається собою, - так точно душа, залишаючись / Якою, - так кажу! - Переходить в різні плоті».

А кожне тіло, всяке тіло, всяка речовина мінливе. Все тече: змінюються миті, години, дні, пори року, віки людини. Земля стоншується у воду, вода в повітря, повітря у вогонь, і знову вогонь ущільнюється в грозові хмари, хмари проливаються дощем, від дощу тучнеет земля. Гори були морем, і в них знаходять морські раковини, а море заливає колись сухі рівнини; іссихают річки і пробиваються нові, острови відколюються від материка і зростаються з материком. Троя була могутня, а нині в поросі, Рим зараз малий і слабкий, а буде всесильний: «У світі ніщо не стоїть, але все оновлюється вічно».

Ось про цих вічних змінах всього, що ми бачимо в світі, і нагадують нам старовинні розповіді про перетвореннях - метаморфози.