Короткий переказ твору Корінна, або Італія (Мадам де Сталь)

Лорд Освальд Нельвіль збирається провести зиму в Італії і в кінці 1794 виїжджає з Едінбургу. Гарний, з благородною зовнішністю, він наділений великим розумом і в свої двадцять п'ять років володіє солідним достатком. Але незважаючи на блискуче становище в суспільстві, лорд Нельвіль тяготиться життям. Його постійно мучить думка про те, що батько його помер, а він у цей час був далеко від рідного дому і не отримав батьківського благословення. Стан Нельвіля «тим болісніше, що жвавість молодості» з'єднується в ньому з «звичкою до роздумів, властивим іншому віком».

По дорозі до Риму Освальд Нельвіль зупиняється в Анкона, де стає свідком пожежі і паніки, що охопила мешканців міста. Нельвіль кидається рятувати людей і своїм героїзмом заслуговує загальне захоплення. Збентежений, він під покривом ночі покидає місто.

До самої італійської столиці лорд перебуває в стані апатії. Прибувши до Риму, він стає свідком тріумфу Корінни - блискучої поетеси і чарівної жінки. Імпровізація Корінни на Капітолії захоплює Нельвіля, і він «так жваво висловлює своє захоплення, що перевершує самих італійців».

Корінна також зауважує, як захоплений нею стоїть у натовпі безпристрасний англієць, і незабаром Нельвіль отримує запрошення в будинок поетеси. Освальд виявляє в чарівній італійці безодню «цілком нового для нього чарівності», «любов до мистецтв і знання світла, тонкість розуміння і глибину почуттів». Він настільки полонить Корінной, що забуває свої судження про те, що жінці личить триматися в тіні.

Поступово зустрічі Корінни і Нельвіля стають частими, вони разом бродять по Риму, милуючись його величними руїнами. Корінна потай сподівається, що їй вдасться завоювати серце Освальда, але знаючи його стриманість і строгість його правил, не наважується відкрито висловити йому свою прихильність.

Відчувши все зростаючу влада чарівності прекрасної італійки, Нельвіль починає мучитися сумнівами. Він відчуває, що його батько не схвалив би шлюб з Корінной, тим більше що перед смертю він висловив побажання, щоб син одружився на дочці його друга, Люсіль Еджермон, якій тоді було всього дванадцять років. Освальд не хоче порушувати волю покійного. До того ж він не знає ні справжнього імені Корінни, ні її минулого, йому тільки відомо, що вона багата і веде незалежний спосіб життя.

Нельвіль вирішує покинути Рим. Але, вирушивши на прощання оглядати Колізей при місячному світлі, серед руїн він зустрічає Корінну і розуміє, що не в змозі розлучитися з нею.

Любов Освальда до Корінне зростає з кожним днем, він ревнує її до численним шанувальникам її таланту, однак, будучи невпевненим у власних почуттях, він не насмілюється просити Корінну повідати йому таємницю її походження. Нельвіль болісно сприймає успіхи Корінни в суспільстві, з пихою англійця дорікає їй за те, що італійські жінки занадто ласі на розваги. З притаманним їй розумом і тактом Корінна встає на захист улюбленої нею країни та її народу.

У Рим приїжджає містер Еджермон, родич Люсілі, і просить Нельвіля представити його знаменитої Корінне. Прекрасна італійка спочатку відмовляється його прийняти, чим невимовно дивує Нельвіля, але потім змінює своє рішення і все підкорити співвітчизника Освальда живою бесідою та глибокими знаннями як італійської, так і англійської літератури. Коли розмова заходить про Шекспіра, Корінна, спонукувана містером Еджермоном, погоджується зіграти на англійській мові Джульєтту у трагедії «Ромео і Джульєтта».

Гра Корінни приголомшує Освальда, він хоче принести дівчині клятву у вічній любові, однак та просить його не поспішати, бо розуміє, що він зробить це під впливом миттєвого враження. Люблячи Освальда, Корінна не вирішується повідати йому свою історію, тому що боїться, що він негайно ж залишить її.

Ображений стриманістю Корінни, Нельвіль збирається відбути до Неаполя. Корінна пропонує йому супроводжувати його, сподіваючись, що настільки серйозний доказ її любові заспокоїть його.

Друзі відмовляють Корінну від такого кроку, нагадують, що вона погубить свою репутацію, але вона дуже любить Освальда і готова на все, лише б не розлучатися з ним.

У Неаполі Нельвіль розповідає Корінне про себе. Люблячий батько готував сина до кар'єри військового, однак, перш ніж вступити на службу, юний Нельвіль здійснює подорож до Франції, де знайомиться з чарівною молодою вдовою. Вдова перетворює Нельвіля у свого «покірного раба», він готовий одружитися на француженці всупереч волі батька, і тільки труднощі, що виникають з-за що панує у Франції смути, перешкоджають йому зробити цей вчинок. Нельвіль повертається до Англії і дізнається, що батько його помер. З тих пір молодий лорд невтішний.

Закоханий Освальд дарує Корінне кільце, що дісталася йому від батька. Схвильована, вона погоджується його прийняти, але обіцяє повернути, як тільки Освальд попросить його у неї назад. Потім Корінна вручає йому рукопис, де викладена її історія.

Виявляється, Корінна - дочка лорда Еджермона й італійки, першої дружини лорда. Мати Корінни померла, коли дівчинці було десять років. До п'ятнадцяти років Корінна виховувалася в Італії, а потім жила у батька в Англії, в графстві Нортумберленд. До цього часу лорд Еджермон одружується на сухій і манірною англійці, повністю підкоряє його собі.

Таланти Корінни, на думку її мачухи, нікому не потрібні. Холодна і «висушуючу душу» англійська провінція пригнічує дівчину, що виросла під спекотним сонцем в атмосфері шанування витончених мистецтв. Єдина відрада для неї - маленька сестра Люсіль, якої вона дає уроки італійської мови і малювання.

Батько хоче видати Корінну заміж за сина