доля в образі п'яного есесівця пропонує їй вирішити, кого з дітей залишити, а кого втратити в газовій камері. Якщо вона відмовиться зробити вибір, в піч будуть відправлені обидва, і після болісних коливань вона залишає сина Яна. І в таборі Зофія докладає відчайдушних зусиль, щоб пристосуватися. Ставши на час секретарем-друкаркою всесильного коменданта Хесса, вона постарається визволити Яна. Стане в нагоді і збережений нею татів трактат. Вона оголосить себе переконаною антісеміткой і поборницею ідей націонал-соціалізму. Вона готова стати коханкою Хесса, але всі її зусилля йдуть прахом. Почав виявляти до неї інтерес головного тюремника переводять до Берліна, а її назад у загальний барак, і спроби полегшити долю сина виявляться марними. Їй вже не судилося побачити Яна.
Поступово Стинго розуміє, що ж утримує її в суспільстві Натана. Свого часу він не дав їй загинути в Брукліні, зробив - з допомогою свого брата-лікаря ААРРУ - все, щоб вона змогла повернутися до потрясінь і недоїдання і знайшла сили продовжувати жити. Подяка змушує її зносити шалену ревнощі Натана, напади сказу, під час яких він не тільки ображає, але і б'є її.
Незабаром Стинго дізнається сумну істину. Ларрі розповідає йому, що його брат аж ніяк не талановитий біолог, працює над проектом, який, за запевненнями Натана, принесе йому Нобелівську премію. Натан Ландау від природи блискуче обдарований, але важке психічне захворювання не дозволило йому самореалізуватися. Сім'я не шкодувала сил і коштів на його лікування, але зусилля психіатрів не приносили потрібного результату. Натан дійсно працює у фармацевтичній фірмі, але скромним бібліотекарем, а розмови про науку, про майбутнє відкриття - все це для відводу очей.
Тим не менш в черговий період відносного психічного благополуччя Натан повідомляє Стинго про свій намір одружитися з Зофье, а також про те, що вони втрьох вирушать на південь, на "фамільну ферму» Стинго, де і відпочинуть як слід.
Зрозуміло, плани так і залишаються планами. Новий напад Натана, і Зофія спішно залишає будинок. Втім, Натан дзвонить їй і Стинго по телефону і обіцяє пристрелити їх обох. На знак серйозності своїх намірів він стріляє з пістолета, поки що в простір.
За наполяганням Стинго Зофія покидає Нью-Йорк в його товаристві. Вони відправляються на ферму Стинго. Саме в ході цієї подорожі героєві вдається розлучитися зі своєю цнотою, якась аж ніяк не прикрашала готичного художника. Спроби стати чоловіком Стинго робив неодноразово, але в Америці кінця сорокових років ідеї вільної любові не користувалися популярністю. У кінцевому рахунку починаючому американському письменнику дісталося те, в чому в силу обставин було відмовлено коменданту Освенціма. Страждальниця і жертва тотального насилля, Зофія в той же час виступає втіленням Еротики.
Втім, прокинувшись після чарівної ночі, Стинго розуміє, що він у номері один. Зофія не винесла розлуки з Натаном і, змінивши своє рішення, повертається в Нью-Йорк. Стинго негайно відправляється за нею навздогін, розуміючи, що, швидше за все, вже запізнився перешкодити трапитися невідворотному. Останню дилему, яку пропонує доля Зофье - залишитися жити зі Стинго або померти з Натаном, вона вирішує однозначно. Вона занадто багато разів вже вибирала життя - ціною загибелі інших. Тепер вона чинить інакше. Відкидаючи можливість безбідного існування, Зофія зберігає вірність людині, який одного разу врятував її, - тепер вона остаточно пов'язала свою долю з ним. Як персонажі античної трагедії, вони беруть отруту і вмирають одночасно. Стинго залишається жити - і писати.