Частина 5-а. Прощальна. 

Нана звільняється з університету, де вона читала лекції з філософії, ні з ким не бачиться і цілком присвячує своє життя Янгер. Тепер вона сама веде записи в його зошиті, зазначаючи вікові метаморфози свого чоловіка, який перетворюється на чарівного малюка. Одного разу однорічна дитина Янгер, якому вдається доповзти до своєму зошиті, залишає в ній прощальну запис.Якщо раніше, на самому початку своєї «другого життя», він лише здогадувався, що знову прожити ціле життя неможливо, то тепер він в цьому впевнений. Однак Янгер вдячний богам за цей подарунок, а Нані - за її любов, завдяки якій він, Янгер, в коханої розпізнав риси матері, за те, що побачив у вигляді Нани «вихід свого життя, суміщення кінців і початків». Янгер дякує Нану за те, що вона відкрила йому його минуле і пішла разом з ним на програш. Пос льодовий запис в зошиті зроблено рукою Нани. Вона пише про те, як Янгер зменшувався до розмірів шовковичного хробака, а потім зник. Її бентежить питання, з якою метою боги провели цей експеримент, якщо їм наперед було ясно, що, скільки не додавай людині життєвого досвіду, він все одно нічому не навчиться. У Нани виникає відчуття, що боги просто забули про мету своєї жорстокої гри, і вона не виключає можливість того, що і їй буде запропоновано молодіти, а Янгер, який десь поруч, крихітний, як міль, знову буде рости і дорослішати. Розмірковуючи над цією можливістю, вона усвідомлює, що з радістю погодиться на все, лише б бути з ним, з хлопчиком, дорослим, старим. «Знову і знову і знову і ...»