Короткий переказ твору Едіп в Колоні (Софокл)

Колон - містечко на північ від Афін. Там була священна гай богинь Еринії, страшних блюстітельніци правди - тих, про яких писав Есхіл в «Орест». Серед цієї гаї стояв вівтар на честь героя Едіпа: вважалося, що цей фіванський герой тут похований і охороняє цю землю. Як виявився прах фіванського героя в афінської землі - про це розповідали по-різному. По одному з цих оповідань і написав трагедію Софокл. Він сам був родом з Колона, і ця трагедія була в його житті останньої.

Від кровозмісного шлюбу з матір'ю у Едіпа були два сини і дві дочки: Етеокл і Полінік, Антігона і Ісмена. Коли Едіп осліпив себе за гріхи і пішов від влади, обидва сини відсахнулися від нього. Тоді він покинув Фіви і пішов мандрувати невідомо куди. Разом з ним пішла вірна дочка Антігона - поводирем при старезному слепце. Осліпнувши, він прозрів душею: зрозумів, що добровільним самонаказание спокутував свою мимовільну провину, що боги його пробачили і що помре він не грішником, а святим. Це означає, що на його могилі будуть здійснювати жертви та його литої жертви, а його прах буде охороною тієї землі, де буде похований.

Сліпий Едіп і втомлена Антігона виходять на сцену і сідають відпочити. "Де ми?» - Запитує Едіп. «Це гай лаврів і маслин, тут в'ється виноград і співають солов'ї, а вдалині - Афіни», - відповідає Антігона. Назустріч їм виходить сторож:

«Геть звідси, це місце заборонене для смертних, тут мешкають Єв-меніди, дочки Ночі і Землі». «О щастя! Тут, під покровом Еринії, боги обіцяли мені блаженну смерть. Іди, скажи афінському царя: Нехай прийде сюди, нехай дасть мені мале, а отримає багато чого », - просить Едіп. «Від тебе, сліпого жебрака?» - Дивується сторож. «Я сліпий, але розумом зряч». Сторож йде, а Едіп підносить благання до Еринії і всім богам: «Виконайте обіцянку, надішліть мені довгоочікувану смерть».

З'являється хор колонскіх жителів: вони теж спершу розсерджені, бачачи чужинця на святій землі, але його жалюгідний вигляд починає вселяти їм співчуття. «Хто ти?» - «Едіп», - вимовляє той. «Батьковбивця, кровосмесітель, геть!» - «Страшний мій гріх, але неволі; не женіть мене - боги справедливі і вас за мою провину не покарають. Дайте мені дочекатися вашого царя ».

Але замість царя з'являється ще одна втомлена жінка з далекої сторони - Ісмена, друга дочка Едіпа. У неї погані вісті. У Фівах чвари, Етеокл вигнав Полініка, той збирає в похід Сімох проти Фів; боги передрекли: «Якщо Едіп не буде похований в чужій землі - Фіви встоять». І ось за Едіпом вже відправлено посольство. «Ні, - кричить Едіп. - Вони відреклися від мене, вони вигнали мене, нехай же тепер вони знищать один одного! А я хочу померти тут, в афінській землі, їй на благо, ворогам її на страх ». Хор зворушений. «Тоді скінчить очищення, зроби литу водою і медом, Умилостив Еринії - тільки вони можуть пробачити чи не пробачити вбивство родича». Ісмена готує обряд, Едіп в перекличці з хором оплакує свій гріх.

Але ось і афінський цар: це Тесей, знаменитий герой і мудрий правитель. «Чого ти просиш, старець? Я готовий допомогти тобі - всі ми рівні під поглядами богів, сьогодні ти в біді, а завтра я ». -« Поховав мене тут, не дай відвести мене фівінцам, і прах мій буде твоїм Краї захистом ». -« Ось тобі моє слово » . Тесей йде розпорядитися, а хор співає хвалу Афінам, Колону і богам, їх покровителям:

Афіні-володарці, Посейдону-кіннотнику, Деметрі-земледеліце, Діонісу-винареві.

«Не обдуріть! - Благає Антігона. - Ось вже йде фіванський посол з воїнами». Це Креонт, свояки Едіпа, другий у Фівах людина при Едіпа, а тепер при Етеокл. «Прости нашу провину і пожалій нашу країну: вона тобі рідна, а ця хоч і гарна, та не твоя». Але Едіп твердий: «Не по дружбі ти прийшов, а по потребі, мені немає потреби йти з тобою». «Буде потреба! - Загрожує Креонт. - Гей, схопити його дочок: вони наші фіванські піддані! А ти, старий, вирішуй: Чи підеш зі мною чи залишишся тут, без допомоги, без поводиря! »Хор нарікає, дівчата плачуть, Едіп проклинає Креонта:« Як ти мене кидаєш одного, так і тобі на схилі років залишитися одному! »Це прокляття збудеться в трагедії «Антігона».

На допомогу поспішає Тесей. «Образник мого гостя - образника і мені! Не ганьби своє місто - відпусти дівчат і йди геть ». -« За кого заступаєшся? - Сперечається Креонт. - За грішника, за злочинця? "-" Мій гріх - мимовільний, - зі сльозами відповідає Едіп, - а ти, Креонт, по своїй волі грішиш, нападаючи на немічного і слабких! »Тесей твердий, дівчата врятовані, хор славить афінську доблесть.

Але випробування Едіпа не скінчений. Як його просив про допомогу фіванський Креонт, так тепер до нього прийшов просити про допомогу вигнанець син Полінік. Той був нахабний, цей - зворушливий. Він плаче про свою біду і про Едіповому біді - нехай нещасний зрозуміє нещасного! Він просить пробачення, обіцяє Едіпові якщо не трон, то палац, але Едіп його не слухає. «Ви з братом мене погубили, а сестри ваші мене врятували! Будь же їм честь, а вам