Короткий переказ твору Цар Едіп (Софокл)

Це трагедія про рок і свободи: не в тому свобода людини, щоб робити те, що він хоче, а в тому, щоб приймати на себе відповідальність навіть за те, чого він не хотів.

У місті Фівах правили цар Лаій і цариця Іокаста. Від дельфійського оракула цар Лаій одержав страшну пророцтво: «Якщо ти народиш сина, то загинеш від його руки». Тому, коли у нього народився син, він забрав його у матері, віддав пастухові і велів віднести на гірські пасовища Кіферона, а там кинути на поталу хижим звірам. Пастуху стало шкода немовляти. На Кіфероне він зустрів пастуха зі стадом із сусіднього царства - Коринфського і віддав немовляти йому, не сказавши, хто це такий. Той відніс немовляти до свого царя. У коринфського царя не було дітей, він усиновив дитину, і виховав як свого спадкоємця. Назвали хлопчика - Едіп.

Едіп виріс сильним і розумним. Він вважав себе сином коринфського царя, але до нього стали доходити чутки, ніби він приймак. Він пішов до дельфійського оракула запитати: чий він син? Оракул відповів: «Чий би ти не був, тобі судилося вбити рідного батька і одружитися на рідній матері». Едіп був шокований. Він вирішив не повертатися в Корінф і пішов, куди очі дивляться. На роздоріжжі він зустрів колісницю, на ній їхав старий з гордою поставою, навколо - кілька слуг. Едіп не вчасно посторонився, старий зверху вдарив його Стрекаль, Едіп у відповідь ударив його палицею, старий впав мертвий, почалася бійка, слуги були перебиті, тільки один утік. Такі дорожні випадки були не рідкістю; Едіп пішов далі.

Він дійшов до міста Фів. Там було сум'яття: на скелі перед містом оселилося чудовисько Сфінкс, жінка з левиним тілом, вона задавала перехожим загадки, і хто не міг відгадати, тих растерзивала. Цар Лаій поїхав шукати допомоги у оракула, але в дорозі був кимось убитий. Едіпові Сфінкс загадала загадку: «Хто ходить вранці на чотирьох, вдень на двох, а ввечері на трьох?» Едіп відповів: «Це людина: немовля рачки, дорослий на своїх двох і старий з палицею». Переможена вірною відповіддю, Сфінкс кинулася зі скелі в прірву; Фіви були звільнені. Народ, радіючи, оголосив мудрого Едіпа царем і дав йому в дружини Лаіеву вдову Іокасту, а в помічники - брата Іокасти, Креонта.

Минуло багато років, і раптом на Фіви обрушилося божа кара: від морової хвороби гинули люди, падав худобу, сохли хліба. Народ звертається до Едіпові: «Ти мудрий, ти врятував нас одного разу, спаси і тепер». Цією благанням починається дія трагедії Софокла: народ стоїть перед палацом, до нього виходить Едіп. «Я вже послав Креонта запитати поради у оракула, і ось він вже поспішає назад з звісткою». Оракул сказав: «Ця божа кара - за вбивство Лаїя; знайдіть і покарайте вбивцю!» - «А чому його не шукали до цих пір?» - «Всі думали про Сфінкс, а не про нього». - «Добре, тепер про це подумаю я». Хор народу співає молитву богам: відверніть ваш гнів від Фів, пощадіть гинуть!

Едіп оголошує свій царський указ: знайти вбивцю Лаія, відлучити його від вогню і води, від благання і жертв, вигнати його на чужину, і хай упаде на нього прокляття богів! Він не знає, що цим він проклинає самого себе, але зараз йому про це скажуть, У Фівах живе сліпий старець, віщун Тіресій: не вкаже він, хто вбивця? «Не примушуй мене говорити, - просить Тіресій, - не до добра це буде!» Едіп гнівається: «УЖ не сам ти замішаний у цьому вбивстві?» Тіресій спалахує: «Ні, коли так: вбивця - ти, себе і страти! »-« вже не Креонт чи рветься до влади, вже не він тебе намовив? »-« Не Креонт я служу і не тобі, а вещему богу; я сліпий, ти зрячий, але не бачиш, в якому живеш гріху і хто твої батько і мати ». -« Що це значить? »-« розгадував сам: ти на це майстер ». І Тіресій йде. Хор співає перелякану пісню: хто злодій? хто вбивця? невже Едіп? Ні, не можна цьому повірити!

Входить схвильований Креонт: невже Едіп підозрює його у зраді? «Так», - каже Едіп. «Навіщо мені твоє царство? Цар - невільник власної влади; краще бути царським помічником, як я ». Вони обсипають один одного жорстокими докорами. На їхні голоси з палацу виходить цариця Іокаста - сестра Креонта, дружина Едіпа. «Він хоче вигнати мене брехливими пророцтвами», - каже їй Едіп. «Не вір, - відповідає Іокаста, - всі пророцтва брехливі: ось Лаію було передбачене загинути від сина, але син наш немовлям загинув на Кіфероне, а Лаїя вбив на роздоріжжі невідомий подорожній ». -« На роздоріжжі? де? коли? який був Лаій на вигляд? »-« По дорозі в Дельфи, незадовго до твого до нас приходу, а видом був він сивий, прямий і, мабуть, на тебе схожий ». -« Про жах! І в мене була така зустріч, не я чи був той подорожній? Чи залишився свідок? »-« Так, один врятувався; це старий пастух, за ним вже надіслано ». Едіп в хвилюванні; хор співає стривожену пісню: «Не щільно людське велич;

боги, врятуйте нас від гордині! «

І тут у дії відбувається поворот. На