Емведешнікі - сила. Вони встояли в 1956, значить постоять ще. Мене погнали до них ці несподівані листи від сучасних тубільців. Щоб виглядати солідніше, я вибираю час, коли висунуто на ленінську премію. Виявляється, Комісія законодавчих припущень вже не перший рік зайнята складанням нового Виправно-Трудового Кодексу - замість кодексу 1933 року. Мені влаштовують зустріч. Я йду від них втомлений і розбитий: вони анітрохи не похитнулися. Вони зроблять усе по своєму, і Верховна Рада затвердить одноголосно. З Міністром Охорони Громадського Порядку Вадимом Степановичем Тикунов я кажу довго, близько години. Пішов у стомленому переконанні, що кінців немає, що я ні на волосину нічого не посунув. В Інституті вивчення причин злочинності мене представили директорові. На обличчі його сите благополуччя, твердість і гидливість. І тут я несподівано отримую відповіді, за якими так довго ходив. Підняти рівень життя ув'язнених не можна: табір не для того, щоб повернути їх до життя. Табір є кара. Архіпелаг був, Архіпелаг залишається, Архіпелаг - буде. Інакше не на кому зігнати прорахунки Передового Навчання - що люди ростуть не такими, як задумано.

Глава 3. Закон сьогодні

У нашій країні ніколи не було політичних. І зараз зовні чисто і гладко. Більшість наших співгромадян ніколи не чули про події в Новочеркаську 2 червня 1962. 1 червня було опубліковано постанову про підвищення цін на м'ясо і масло, а на наступний день все місто було охоплено страйками. Міськком партії був порожній, а всі студенти замкнені в гуртожитках. До вечора зібрався мітинг, який намагалися розігнати танками і бронетранспортерами з автоматниками. 3 червня поранені й убиті пропали безвісти, сім'ї поранених і вбитих були вислані в Сибір, а магазини збагатилися дефіцитними продуктами. Пройшла серія закритих і відкритих судів. На одному 9 чоловіків присудили до розстрілу, і двох жінок - до 15 років за статтею про бандитизм. Політичних не стало, але все одно ллється той потік, який ніколи не висихав в СРСР. При Хрущові з новим люттю стали переслідувати віруючих, але це теж не політичні, це - «релігійників», їх треба виховувати: звільняти з роботи, змушувати відвідувати антирелігійні лекції, руйнувати храми і розганяти бабусь з пожежної кишки. З 1961 по іюнь1964 було засуджено 197 баптистів. Більшості давали 5 років заслання, деяким - 5 років табору суворого режиму і 3-5 років заслання.

Потік політичних тепер непорівнянний зі сталінським часом, але не тому, що виправився закон. Це всього лише на час змінився напрямок корабля. Як раніше шматували по 58-й, так тепер шматують за кримінальними статтями. Тупа, глуха слідчо-судова туша тим і живе, що вона - безгрішна. Тим вона й сильна, що ніколи не переглядає своїх рішень, і кожен суддівський впевнений, що його ніхто не виправить. Така стійкість правосуддя дозволяє міліції застосовувати прийом «причіп» або «мішок злочинів» - коли на кого-небудь одного навішують всі нерозкриті за рік злочину. Можна було зробити і так, ніби кримінального злочину взагалі не було. Ще більш зміцнився правосуддя в той рік, коли наказано було хапати, судити і виселяти нероб. Все та ж імла неправоти висить у нашому повітрі. Величезне держава стягнуто сталевими обручами закону, і обручі - є, а закону - ні.