Після закінчення громадянської війни роль таборів примусової праці в структурі РРФСР посилилася. У 1922 році всі місця ув'язнення були об'єднані в єдиний ГУМЗак (Головне Управління Місць Висновки). Він об'єднав 330 місць ув'язнення з загальним числом позбавлених волі - 80-81 тисячі. Незабаром ГУМЗак СРСР перейменовують в ГУЇТУ СРСР (Головне Управління виправно-трудових установ), з нього-то і вийшов ГУЛагу.

Глава 2. Архіпелаг виникає з моря

Північні Табори особливого призначення (СЛОН) були створені в червні 1923 в Соловецькому монастирі, після того, як звідти вигнали ченців. До того часу концентраційні табори були визнані недостатньо суворими, і вже в 1921 році були засновані СЛОН. Ворота Соловків - Кемперпункт, пересилання в Кемі. Карантинна рота була одягнена у звичайні мішки з дірками для голови і рук. Мрією кожного в'язня був одяг стандартного типу, в яку одягали тільки детколонію. У двоповерховому соборі на Секирній горі були влаштовані карцери. Ув'язнені в них повинні були весь день сидіти на жердинах, товщиною в руку. А влітку голої людини прив'язували до дерева, під комарів. Людина був роздавлений духом, ще й не почавши соловецької життя. За перші півроку, до грудня 1923, на Соловках вже зібралося більше 2000 ув'язнених, а в 1928 в одній тільки 13-й роті було 3760 осіб. Ще більшою була «17-я рота» - загальні цвинтарні ями.

До 1929 року по РРФСР було «охоплено» працею лише від 34 до 41% ув'язнених. Перший рік першої п'ятирічки (1930), тряхнувшій всю країну, трусонув і Соловки. Тепер найстрашнішими для ув'язнених були відрядження на материк. Від Кемі на захід по болотах ув'язнені проклали Кемь-Ухтинський тракт - влітку тонули, взимку замерзали. У тому ж році були прокладені дороги на Кольському півострові. Взимку, за Полярним Кругом, люди рили землю вручну. Це було ще до «культу особистості».

Архіпелаг почав розповзатися. Множилися пагони. Не можна було допустити, щоб втік допомагали. І стали розходитися чутки: що в таборах - вбивці і гвалтівники, що кожен утікач - небезпечний бандит. Група Безсонова (Малзагов, Малбродскій, Сазонов, Пріблудін) бігла до Англії. Там стали виходити книги, які здивували Європу, але у нас їм не повірили. 20 червня 1929 на Соловки приїхав з перевіркою великий пролетарський письменник Максим Горький - і не знайшов тих жахів, що описані з англійських книгах. У детколоніі 14-річний хлопчина виклав йому всю правду. Двадцять третій Горький відплив, нічого не зробивши для ув'язнених, а хлопчика одразу ж розстріляли.

З кінця 20-х років на Соловки почали гнати битовіков і шпану. 12 березня 1929 на Соловки надійшла й перша партія неповнолітніх. Повісили гасло: «Ув'язнений - активний учасник соціалістичного будівництва!» І навіть придумали термін - перековування. Восени 1930 був створений соловецький штаб змагання і ударництва. Страшенні злодії-рецидивісти раптом «перекувати» і організували комуну і «трудколлектіви». 58-а стаття приймалася ні в один колектив, її слали в далекі, згубні місця відкривати нові табори.

Глава 3. Архіпелаг дає метастази

З 1928 року соловецький рак став розповзатися по Карелії - на прокладання доріг, на лісоповалі. Табірні пункти СЛОНу з'явилися у всіх точках Мурманської залізниці. З 1931 року народився знаменитий БелБалтЛаг. Ніщо не заважало Архіпелагу поширюватися з російської півночі. У 1931 було засновано Північно-Уральське відділення СЛОНу. На ходу створювалася і нова організація Архіпелагу: Табірні Управління, табірні відділення, табірні пункти, табірні ділянки. Вся 58-я ринула на північ і до Сибіру - освоїти і загинути.

Історія Архіпелагу не знайшла майже ніякого відображення в публічній писемності Радянського Союзу. Виняток становили Беламорканал і Волгоканал. 17 серпня 1933 відбулася «прогулянка» 120-ти письменників по щойно закінченого каналу на пароплаві. У результаті народилася книга «Біломорсько-Балтійський канал імені Сталіна» під редакцією Горького, Л. Л. Авербаха і С. Г. Фіріна. Через 2-3 роки більшість прославлених в ній керівників були оголошені ворогами народу, а «безсмертний працю» було вилучено з бібліотек і знищено.

Для першої великої будови Архіпелагу був обраний Біломорканал. Сталіну була потрібна де-небудь велика будівництво, яка поглине багато робочих рук і багато життів ув'язнених. Великий Вождь оголосив будівництво термінової і відпустив на неї 20 місяців: з вересня 1931 по апрель1933. Менше двох років на будівництво 227 кілометрів каналу, і ні копійки валюти. Не було ні машин, ні тракторів, ні підйомних кранів, все робилося руками ста тисяч ув'язнених. Для цього північного проекту привезли гідротехніків та іригатора Середньої Азії (їх якраз посадили), і вони почали робити проект насамперед вишукувань на місцевості. Ешелони зеків прибували на майбутню трасу, де ще не було ні бараків, ні постачання, ні інструментів, ні точного плану. Норма була: два кубометри гранітної скелі розбити і вивезти на сто метрів тачкою. Тільки на Біломорканалі відкрилося, що таке справжній табір. Продуваються бараки, дванадцятигодинний робочий день, холодна баланда - каламутна рідина з головками камси і окремими зернами пшона. Після кінця робочого дня на трасі залишалися замерзлі на смерть люди. До 1 травня 1933 нарком Ягода доповів коханому Вчителю, що канал готовий. Велика частина «каналоармейцев» поїхала сроить наступний канал - Москва-Волга, який продовжив і розвинув традиції Біломору.

Глава 4. Архіпелаг кам'яніє

До 1937 року Архіпелаг дуже зміцнився не тільки за рахунок заарештованих з волі. Зверталися в зеків «спецпереселенці», ті розкуркулені, які дивом змогли