Короткий переказ твору Юліуш Словацький (Лилла Венеда)

Чаклунка Роза Венеда обговорює у своєму земляному гроті з сестрою Лілло хід битви між племенами венедів і лехітов. Екстатичні бачення відкривають Розі, що чаклунство її не допомагає венедами виграти битву, вітчизна буде розорена і що Лилла теж загине. Лилла плаче, чим викликає гнів Троянди: як можна плакати про себе, коли гинуть лицарі. Входять дванадцять старців із золотими арфами. Вони розповідають, що батько і брати Лілль і Рози - король венедів Дервід і його сини Лелум і Полелум - узяті в полон, і що золота арфа ватажка венедів теж в руках ворогів. Роза вирішується проклясти бранців. Тоді Лилла відправляється визволяти батька і братів. Роза, звертаючись до старців-бардам, віщує, що через три дні знову буде страшна битва. Тільки арфи старців - і перш за все арфа короля Дервіда - запалять серця лицарів, і тоді венеди виграють битву. Чаклунка закликає духів і йде палити тіла загиблих воїнів.

Ватажок переміг війська Лех кличе бранців. Дервід - із золотою арфою, двоє його синів скуті за руки одним ланцюгом. Лех глумиться над ними, навіть високий ріст венедів для низькорослого Леха є приводом для глузувань. Дружина Леха Гвінона зауважує, що арфа, повинно бути, чарівна. Бранці мовчать. Королівське подружжя переможців вирішує морити їх голодом, поки не заговорять.

У цей час святий Гвальберт міркує, перебуваючи зі своїм слугою Слязом всередині гігантського черепа, який служить їм житлом, що він прийшов звіщати Євангеліє, а тут увірвався завойовник і знищив усіх раніше, ніж вони звернулися. Входить Лилла, вона просить допомоги святого. Він пояснює їй, що вона повинна дати обітницю цнотливості і звернутися за допомогою до Богородиці. Після цього Лилла і святий Гвальберт відправляються до Леха. Залишившись один, Сляз вирішує пошукати собі насиченою і веселого життя, ніж у святого. Він підпалює будинок і йде.

У цей час Гвінона з Лехом обговорюють, що робити з полоненими. Гвінона просить віддати їх їй, а чоловіка відсилає на полювання. Вводять Дервіда - він не розлучається з арфою. Гвінона намагається змусити його грати на арфі - їй це не вдається. У сказі вона велить виколоти очі старому королеві. Його відводять, після чого з'являються святий Гвальберт з Ліллі. Вони просять за бранців. Гвінона байдуже відповідає, що дочка запізнилася. Вводять осліпленого Дервіда. У відчаї Лилла кидає виклик Гвіноне, обіцяючи тричі врятувати батька від смерті. Гвінона велить повісити старого за волосся так, щоб ноги майже торкалися землі.

Сляз потрапляє на поле битви, де Роза Венеда спалює трупи загиблих. Роза пророкує лукавим і цинічного слузі його роль у трагедії. Розлучившись з чаклункою, Сляз натикається на вмираючого лицаря - це улюблений лицар Леха Сальмон. Сляз добиває його, одягає його зброю і вирушає до Леха. Лилла Венеда намагається врятувати батька. Розпач підказує їй страшну думку: нехай брат її метне сокиру так, що зріже волосся на голові батька. Лех і Гвінона погоджуються. Приводять скованих ланцюгом Лелума і Полелума. Лилла благає брата метнути сокиру. Згнітивши серце Полелум кидає сокиру - і батько врятований перший раз.

З'явився Сляз стверджує, що він - Сальмон, але що його зачарувала відьма на полі битви. Лицарі вірять йому. Тільки Гвінона переконана, що це якийсь ошуканець. Вона знову кличе Дервіда - їй хочеться змусити його грати на арфі. Знову в сказі вона придумує йому нову кару: велить кинути його в башту зі зміями. Лех з лицарями починають підозрювати, що Сальмон - не Сальмон насправді і вирішують його випробувати. Сляз стоїть на посту біля воріт, йому страшно, що обман його розкриється, він не знає, що робити, - і тут у воріт з'являється святий Гвальберт. Сляз обманом міняється з ним одягом, залишає його на посаді, а сам біжить. Лицарі хапають святого і хочуть його вбити за те, що він нібито прикидався Сальмоном. Його несуть у башту зі зміями - і забувають про нього, уражені відкрилася картиною: Лилла Венеда грає на арфі, змії розташувалися навколо неї і слухають, зачаровані, виснажений старець спить глибоким сном. «Що робити?» - Запитують лицарі у Леха. Він велить забрати старого й заморити його голодом.

Через два дні в замок приходить Лилла Венеда в одній простій сорочці й у вінку з водяних лілій на голові. Вона просить Гвінону пропустити її до батька. Лех просить дружину поступитися прохання дівчини і, коли ту пропускають, говорить, що син їх потрапив у полон до венедів. Відчай батьків, крики Гвінони, Лех збирає воїнів відбивати сина.

Втікач від лехітов Сляз відправляється шукати кращої долі у венедів. Він обдумує варіанти помилкових відомостей, в тому числі - про смерть короля. Вигадками він має намір добути собі прожиток.

А в зал, де Лех з Гвіноной вбиваються про сина, входить торжествуюча Лилла. Вона врятувала батька від голодної смерті, нагодувавши його їстівними стеблами водяних лілій - звичай, відомий народу її племені. Венеда просить відпустити їх з батьком. Але підступна Гвінона велить Дервіду вибрати, арфу він візьме з собою або відведе дочка. Лилла вмовляє батька, Гвінону, Леха - і в кінці кінців веде батька, пообіцявши, що повернеться за арфою з Лехонем, в'язнем венедів.

Чаклунка Роза Венеда пророкує, що в новій битві арфа Дервіда принесе