Квентін з Ізабеллою ховаються в місті, де Ізабелла приймає рішення повернутися під захист Карла Бургундського, оскільки Людовик їх тільки обдурив і зрадив. Вона просить Квентін Дорвард супроводжувати її до Бургундії. Їм вдається вислизнути з міста, досягти кордону з Бургундією, але тут їх наздоганяє гонитва де ла Марка. Але в цю хвилину показується загін бургундських лицарів. Вони обертають до втечі воїнів де ла Марка. До радості Ізабелли загоном командує граф де Кревкер, її родич і благородна людина. Він радісно вітає свою давно зниклу родичку, але з підозрою ставиться до Квентіну - адже він слуга французького короля. Граф завжди вважав втечу Ізабелли верхом дурості і, знаючи скажений вдачу свого пана, віщував великі неприємності дівчини і її рятівника. Хвилю гніву викликало в ньому звістка про загибель льежского єпископа, який був любимо усіма за свою мудрість і порядність. Граф клянеться помститися вбивці Гільому де ла Марку, а поки поспішає з цим сумним звісткою до Карла Бургундського. Квентіна граф підозрює в підбурюванні городян до заколоту, хоча Ізабелла намагається переконати його у благородстві хлопця. Змучену дорогою Ізабеллу залишають під опікою поважної канонісси ближнього монастиря, а Квентін і граф де Кревкер продовжують шлях до двору бургундського герцога.

Тим часом у герцогскому замку відбувалися події надзвичайної важливості. Король Людовик з маленькою почтом вирішив нанести візит дружби своєму заклятому ворогові герцогу Бургундського, нагадавши всім мишку, яка приїхала в гості до кішки. Насправді ж король, понад усе на світі бажаючи запобігти війні з Бургундією, хотів обеззброїти свого простодушного і запального суперника таким актом довіри і дружби. Карл був спершу налаштований доброзичливо і мав намір дотриматися етикету, прийнявши короля Франції, як личить вірному васалу. В душі ненавидячи короля, він з усіх сил стримує гнів, що, як відомо, не відповідає його темпераменту. Але от прямо під час полювання прибуває граф де Кревкер і повідомляє трагічну новину про повстання льежцев і про загибель єпископа. Він додає, що в ці події був замішаний гонець французького короля, маючи на увазі Квентін Дорвард. Одного цього натяку виявляється достатньо, щоб викликати з такими труднощами стримуваний гнів герцога.

Карл наказує заточити Людовіка у вежі-темниці, де колись був підступно вбитий предок короля. Короля охоплює відчай, і він мріє помститися своєму астрологу, який пророкував удачу в поїздці. Хитрому астролога тільки дивом вдається уникнути помсти жорстокого монарха. Він передбачає, що час його смерті лише добу відокремлюють від смерті самого короля, ніж страшно лякає забобонного Людовіка. Опинившись в майже безвихідній ситуації, король намагається придбати якомога більше прихильників серед наближених вельмож Карла. Він використовує для цього і лестощі, і підкуп. На щастя, самі дворяни були зацікавлені у збереженні миру між країнами, оскільки багато хто володіли землями у Франції і зовсім не бажали їх втратити. Золото Франції теж зробило свою справу. У результаті герцога вдалося переконати розглянути справу офіційно і справедливо, для чого має скликати Державну раду і запросити на нього короля. Кревкер обіцяв представити на раді свідка, здатного підтвердити невинність короля, маючи на увазі Квентін Дорвард. Квентін, як лицар і людина честі, не збирався свідчити проти безпорадного і покинули всі короля. Він вдячний Людовіку за те, що той прийняв його на службу в скрутну хвилину і готовий пробачити королю його зраду. Але юнак пояснює Кревкер, що, так як Карл має намір викликати також графиню Ізабеллу, йому необхідно попередити дівчину, про що їй треба буде промовчати. Кревкер заперечує проти їх побачення і нагадує Квентіну, яка нездоланна дистанція відділяє його, бідного іноземця, від самої знатної і красивою нареченої Бургундії.

На раді Карл мав намір поставити Людовіку принизливі умови його звільнення. Від короля потрібно було б поступитися Бургундії території та привілеї, а найголовніше, погодитися на шлюб Ізабелли з братом короля принцом Орлеанським. Завдяки Квентіну королю вдається довести свою непричетність до повстання в Льєжі. Але коли герцог оголосив про своє рішення обручити принца і Ізабеллу, дівчина падає до ніг герцога і благає його забрати всі її багатство, але дозволити їй самій розпоряджатися своєю душею і відпустити її в монастир. Герцог коливається, і раптом оголошують про прибуття герольда Дикого Вепра де ла Марка. Їм надається переодягнений