Короткий переказ твору Волоцюги Дхарми (Джек Керуак)

Твір містить автобіографічні деталі, розповідь ведеться від першої особи. Оповідач, Рей Сміт, молода людина з покоління «бітників», подорожує по Америці на попутних машинах і в товарних потягах, нерідко ночує під відкритим небом і живе випадковими заробітками, задовольняючись тим небагатьом, які дарує йому Небо і Закон Дхарми.

Подібно багатьом «бітникам» Рей захоплений релігійно-філософськими вченнями стародавньої Індії та Китаю. Він пише вірші і вважає себе послідовником Будди, практикує Недіяння і визиску Самадхі - духовне просвітлення, яке призводить йде істинним шляхом до нірвани. Протягом цілого року Рей дотримується суворе цнотливість, оскільки вважає, що «любовна пристрасть - це безпосередня причина народження, яке є джерелом страждання і веде до смерті». Однак, відмовляючись від феноменального світу "імен та форм», він далекий від того, щоб не помічати його красу, а у відносинах з людьми він намагається бути щирим і керуватися правилом, яке міститься у «Алмазної сутри»: «Будь милосердним, не утримуючи у свідомості уявлення про милосердя, бо милосердя - всього лише слово, і не більше ».

Восени 1955 на одній з вулиць Сан-Франциско Рей знайомиться з Джеффі Райдером, який широко відомий в колах «бітників», джазових музикантів і богемних поетів. Джеффі, син лісоруба, виріс разом з сестрою в лісі, працював на лісозаготівлях, був фермером, вчився в коледжі, вивчав індійську міфологію, китайська та японська мови і відкрив для себе вчення дзен-буддизму. Відмовившись від наукової кар'єри, він все ж підтримує зв'язок з філологами Каліфорнійського університету, переводить вірші стародавніх китайських поетів, відвідує лекції в буддійської асоціації, виступає на поетичних вечорах з читанням власних віршів. Джеффі - надзвичайно популярна постать. Його досвід зі зміненими станами свідомості, які досягаються вживанням наркотиків, веселий і безтурботний характер, дотепність, а також розкутість у поводженні з юними шукачка пригод, залученими в духовний пошук і спраглими "рятування від уподобань», зробили Джеффі в очах друзів і шанувальників справжнім героєм Західного узбережжя. Це він ввів в обіг вираз «бродяги Дхарми». Всі його майно вміщується в рюкзаку і складається в основному з книг на східних мовах і альпіністського спорядження, так як Джеффі велику частину часу проводить в горах.

Рей і Джеффі стають нерозлучними друзями. Рей поселяється в передмісті Сан-Франциско у поета Алваха Голдбука і проводить час у медитаціях, дружніх пиятиках і читанні, оскільки будинок буквально набитий книгами - «від Катулла до Езри Паунда». Джеффі живе в милі від будинку Голдбука, неподалік від кампуса Каліфорнійського університету. Він знімає літній будиночок, внутрішнє оздоблення якого відрізняється крайнім аскетизмом: на підлозі лежать плетені циновки, а замість робочого столу - ящики з-під апельсинів. Одного разу ввечері Джеффі приїжджає до Рею і Алваху на велосипеді в супроводі двадцятирічної дівчини, яку називає Принцесою, щоб продемонструвати друзям елементи сексуальної практики тибетського тантризму, а коли дівчина охоче віддається йому на очах Рея і Алваха, Джеффі запрошує їх приєднатися до нього й долучитися до практичної мудрості тантри. Рей збентежений, йому давно подобається Принцеса, але він ніколи не займався любов'ю в чиєму-небудь присутності. До того ж Рей не хоче порушувати обітниці цнотливості. Однак Джеффі переконує Рея не довіряти ні буддизму, ні будь-якої іншої філософії, яка заперечує секс. В обіймах Принцеси Рей забуває про те, що проявлений світ - всього лише ілюзія і породжений невіглаством і стражданням. Дівчина вважає себе Бодхисаттвой, тобто «Істотою, що прагнуть до просвітління», і каже Рею, що вона - «мати всіх речей». Рей не сперечається з нею, так як розуміє, що для юної красуні єдиний спосіб знайти Істину і злитися з Абсолютом - це участь у таємничих ритуалах тибетського буддизму, в яких вона священнодіє з справжнім самопожертвою і явним задоволенням.

Джеффі запрошує Рея в гори. Їх відвозить на своїй машині Генрі Морлі, завзятий альпініст, який працює бібліотекарем в університеті. Генрі - інтелектуал, але при цьому він відрізняється досить ексцентричною поведінкою і вкрай неуважний. Коли вони починають сходження до вершини Маттерхорн, з'ясовується, що Генрі забув свій спальний мішок. Але це анітрохи не засмучує його. Він відстає від Рея і Джеффі і залишається на березі гарного гірського озера, не маючи намір рухатися далі, тому що йому просто розхотілося лізти на вершину. Рея лякає відчайдушна рішучість і безстрашність Джеффі, і він не наважується наслідувати його приклад, коли той підіймається все вище і вище. Рея жахає велич і пустота навколишнього простору, і він згадує вислів одного з патріархів дзен-буддизму: «Досягнувши вершини гори, продовжуй підніматися». Коли він бачить, як Джеффі гігантськими стрибками збігає з підкореної ним гори, Рей відчуває екстаз і слід його приклад. Тільки зараз йому розкривається справжній зміст дзенского висловлювання, і він радо приймає цей страшний і прекрасний світ гір таким, яким він є.

Повернувшись у місто, Рей мріє про те, щоб у повній самоті присвятити свій час і сили молитов за все живе, бо він переконаний, що в нашому світі - це єдине належне заняття для людини, яка шукає духовного розвитку. Його бажання виїхати ще більше зміцнюється після того, як він відвідує свого старого друга Коді, від якого він довідався, що його подруга, Розі, раптово зійшла з розуму і намагалася порізати собі вени. У Троянди - нав'язлива ідея про