Короткий переказ твору Історія життя пройдисвіта на ім'я Дон Паблос (Франсіско де Кеведо)

Відповідно до законів жанру шахрайський роман починається з опису дитячих років героя.Батьки Паблосо - мати-відьма, батько-злодій - постійно сперечаються, чия професія краще.«Крадіжка, синку, це не просте ремесло, а витончене мистецтво», - запевняє батько. Але хлопчик уже з дитячих літ плекає шляхетні мрії, відкидає пропозиції батьків опанувати їх «мистецтвом» і лише завдяки своїй наполегливості йде вчитися. У школі Паблос знайомиться з доном Дьего Коронель, сином благородних ідальго, він щиро любить свого нового друга і з задоволенням навчає його різним ігор. Але перебування нашого героя в школі було нетривалим, тому що з ним сталося наступне. Під час карнавалу худа шкапа, на якій сидів Паблос, схопила з овочевого лотка качан капусти і тут же його проковтнула. Торговки підняли крик, стали закидати Паблосо і його шкільних товаришів бруквою, баклажанами та іншими овочами; школярі ж, не розгубившись, запаслися камінням, і почалася справжня битва. Слуги правосуддя перервали бій, але все ж таки не обійшлося без втрат. У дона Дьего була пробита голова, і його батьки вирішили більше не відпускати сина до школи. Батьки Паблосо теж були в люті, звинувачуючи у всьому свого недбайливого сина. Паблос приймає рішення піти з рідної домівки, кинути навчання в школі і залишитися в дона Дьего як слуга. Хлопчиків відправляють в пансіон, але незабаром з'ясовується, що лісенсіат Кабра, займається вихованням дворянських дітей, через жадібність морить вихованців голодом. Єдиний вихід для дітей - красти, і Паблос стає професіоналом в злодійському справі, зрозумівши, що в цьому його покликання. Коли один з вихованців вмирає від голоду, батько дона Дьего забирає сина і Паблосо з пансіону і направляє їх до університету в Алькала, де дон Дьего повинен вивчати граматичні науки.

Паблос незабаром стає відомим «героєм» завдяки своїй хитрості і спритності, в той час як його господар залишається, живучи серед шахраїв-студентів, здатний на різні підступи і прокази, благочестивим і чесним юнаків. З Паблосо ж відбувається безліч кумедних історій. Так, одного разу він пообіцяв дону Дьего і всім своїм приятелям вкрасти шпаги у нічного дозору. Здійснив він це таким чином: повідавши дозору історію про шість неіснуючих вбивць і грабіжників, які нібито в даний момент знаходяться в публічному домі, він просить правоохоронців діяти відповідно до його вказівок. Паблос пояснює їм, що злочинці озброєні і, як тільки побачать шпаги, які бувають лише у стражників, візьмуться стріляти, тому дозору треба залишити шпаги в траві на лузі біля самого будинку. Природно, заволодіти зброєю не склало труднощів. Виявивши пропажу, дозорні обійшли всі двори, вдивляючись в обличчя, нарешті, вони добралися і до будинку Паблосо, який, щоб його не впізнали, прикинувся небіжчиком, поставивши замість духівника одного зі своїх товаришів.Нещасна варта віддалилася в повному розпачі, не виявивши слідів крадіжки. У Алькала довго дивувалися цій витівці Паблосо, хоча вже начулися про те, що він обклав даниною всі навколишні городи та виноградники, а міський ринок перетворив на місце «настільки небезпечний для торговців, наче це був густий ліс». Всі ці «подвиги» здобули нашому герою славу найвправнішого і пронозливого пройдисвіта. Причому багато кабальєро прагнули переманити Паблосо до себе на службу, але він залишався вірним дону Дьего. І все ж доля так розпорядилася розлучити господаря зі слугою.

Дон Паблос отримує листа від свого дядька-ката, який повідомляє сумні новини. Батюшка його повішений за крадіжку, і дядько, який наводив вирок у виконання, пишається родичем, оскільки той «висів настільки поважно, що кращого не можна було і вимагати». Матінка ж засуджена інквізицією до чотирьохсот смертоносним ударів батогом за чаклунство. Дядько просить Паблосо приїхати за спадком у розмірі 400 дукатів і радить йому подумати про професію ката, так як з його знанням латини і риторики він буде неперевершеним у цьому мистецтві. Дон Дьего був засмучений розлукою, Паблос журився ще більше, але, розлучаючись із своїм паном, він сказав: «Іншим я став, сеньйор ... Цілю я вище, бо якщо батюшка мій потрапив на лобне місце, то я хочу спробувати вище лоба стрибнути».

На наступний день Паблос відправляється в Сеговию до дядька і отримує ті гроші, які його родич ще не встиг пропити. Дядько веде дурні розмови, постійно прикладаючись до пляшки, і племінник вирішує скоріше втекти з його будинку.

На ранок Паблос наймає у погонича осла і починає довгоочікуване подорож до столиці, Мадрид, тому що впевнений, що зможе там прожити завдяки своїй спритності і вправності. У дорозі зав'язується несподіване знайомство. Дон Торібіо, бідний ідальго, який втратив батьківського майна через те, що воно не було викуплено в строк, присвячує Паблосо до законів столичного життя. Дон Торібіо - один з членів зграї дивного роду шахраїв: все їхнє життя - обман, націлений на те, щоб їх приймали не за тих, ким вони є насправді. Так, по ночах вони збирають на вулицях баранячі і пташині кістки, шкірку від фруктів, старі винні міхи і розкидають все це у своїх кімнатах. Якщо вранці хто-небудь приходить з візитом, то тут же вимовляється заготовлена фраза: «Вибачте за безлад, ваша милість, тут був званий обід, а ці слуги ...», хоча, звичайно, ніяких слуг немає і в помині. Обдурений відвідувач приймає весь цей мотлох за залишки званого обіду і вірить, що перед ним заможні ідальго. Кожен ранок починається з ретельного вивчення власного одягу, так