Короткий переказ твору Процес (Франц Кафка)

Суть того, що сталося події безпристрасно викладена в першій же фразі твору. Прокинувшись у день свого тридцятиріччя, Йозеф К. виявляє, що він перебуває під арештом. Замість служниці зі звичним сніданком на його дзвінок входить незнайомий пан у чорному. У сусідній кімнаті виявляються ще кілька сторонніх людей. Вони ввічливо сповіщають захопленого зненацька К., що «початок його справі покладено і в належний час він все дізнається». Ці непрохано вторглися до нього в оселі люди і смішать, і обурюють, і вражають К., що не відчуває за собою ніякої провини. Він не сумнівається ні на хвилину, що подія не більш ніж дике непорозуміння або грубий жарт. Проте всі його спроби щось з'ясувати наштовхуються на непроникну чемність. Хто ці люди? З якого вони відомства? Де ордер на його арешт? Чому в правовій державі, «де всюди панує мир, всі закони непорушні», допускається подібне свавілля? На його роздратовані питання даються поблажливі відповіді, не прояснюють суті справи. Ранок закінчується тим, що відвідувачі пропонують К. відправитися, як завжди, на його службу в банк, оскільки, як вони кажуть, поки що лише ведеться попереднє слідство у його справі і він може виконувати свої обов'язки і взагалі вести звичайне життя. Виявляється, що серед незнайомців, які здійснювали арешт К., присутні троє його колег по банку - настільки безбарвних, що сам К. спочатку навіть їх не визнав. Вони супроводжують його на таксі в банк, зберігаючи незворушний ввічливе мовчання.

До цих пір К. мав всі підстави вважати себе людиною щасливим, оскільки займав міцне, солідне становище. У великому банку він працював на посаді прокуріста, у нього був просторий кабінет і багато помічників у розпорядженні. Життя текло цілком спокійно і розмірено. Він користувався повагою і колег, і своєї господині по пансіону фрау Грубах. Коли після роботи К. повернувся додому, він саме з фрау Грубах перший обережно заговорив про ранкове візит і був сильно здивований, що та опинилася в курсі справи. Вона порадила К. не приймати пригода близько до серця, постаратися не нашкодити собі, а під кінець розмови поділилася з ним своїм припущенням, що в його арешті є щось «наукове».

Зрозуміло, К. і без того не збирався скільки-небудь серйозно ставитися до інциденту. Однак крім волі він відчував якесь сум'яття і збудження. Інакше хіба міг би він зробити в той же вечір абсолютно дивний вчинок? Наполігши на важливому розмові, він зайшов у кімнату до здивованої молоденькій сусідці по пансіону, і справа кінчилася тим, що він став пристрасно цілувати її, чого ніколи не допустив би колись.

Проходить кілька днів. К. напружено працює в банку і намагається забути дурний випадок. Але незабаром по телефону йому повідомляють, що в неділю призначено попереднє слідство у його справі. Форма цього повідомлення знову вельми чемна і попереджувальний, хоча як і раніше нічого не зрозуміло. З одного боку, пояснюють йому: всі зацікавлені скоріше закінчити процес, з іншого - справа вкрай складне, і тому слідство має вестися з усією ретельністю. К. в задумі залишається стояти біля телефону, і в цій позі його застає заступник директора - його давній прихований недоброзичливець.

У неділю К. встає раніше, старанно одягається і їде на околицю за вказаною адресою. Він довго плутає в непоказних робітничих кварталах і ніяк не може знайти потрібне місце. Зовсім несподівано він виявляє мету свого візиту в одній з бідних квартир. Жінка, що пере білизну, пропускає його в залу, битком набиту народом. Всі особи стерті, непримітні і сумні. Люди стоять навіть на галереї. Людина на підмостках суворо говорить К., що той запізнився на годину і п'ять хвилин, на що розгублений герой бурмоче, що все ж таки прийшов. Після цього К. виступає вперед і рішуче починає говорити. Він твердо має намір покінчити з цим маною. Він викриває методи, якими ведеться так зване слідство, і сміється над жалюгідними зошитами, які видають за документацію. Його слова повні переконливості та логіки. Натовп зустрічає їх то реготом, то гомоном, то оплесками. Кімната заповнена густим чадом. Закінчивши свій гнівний монолог, К. бере капелюх і віддаляється. Його ніхто не затримує. Тільки в дверях неприязно мовчав до того слідчий звертає увагу К. на те, що той позбавив себе «переваги», відмовившись від допиту. К. у відповідь регоче і в серцях обзиває його мразью.

Проходить ще тиждень, і в неділю, не дочекавшись нового виклику, К. сам відправляється за знайомою адресою. Та ж жінка відкриває йому двері, повідомляючи, що сьогодні засідання немає.Вони вступають в розмову, і К. з'ясовує, що жінка в курсі його процесу і зовні сповнена співчуття до нього. Вона виявляється дружиною якогось судового служителя, якій без великих моральних мук зраджує з ким попало. К. раптом відчуває, що і його неминуче тягне до неї. Проте жінка йде від нього з якимось студентом, раптово з'явилися в приміщенні. Потім на зміну зниклої парочці є обдурений чоловік-служитель, який нітрохи не засмучується з приводу легковажності дружини. І цей тип також виявляється цілком присвяченим в хід процесу. І він готовий давати К. корисні поради, посилаючись на свій багатий досвід. К. він іменує обвинуваченим і люб'язно пропонує йому, якщо той не поспішає, відвідати канцелярію. І ось вони піднімаються по сходах і йдуть якимись довгими темними проходами, бачать за гратами чиновників, що сидять за столами, і рідкісних відвідувачів, які очікують чогось. «Ніхто не випростувався на весь зріст, спини сутулячись, коліна згиналися, люди стояли як жебраки». Все це теж були обвинувачені, як сам К.

Зібравшись покинути це сумне