Насправді все йде ще складніше. Не тільки здоров'я, але й психіка, і весь спосіб життя К. в результаті дивних подій неминуче, хоча і непомітно, змінюються. Ніби ці зміни не очевидні, але з невблаганністю року К. занурюється в дивне, в'язке, не залежне від його волі і бажання Щось, іменоване в даному випадку Процесом. У цього процесу якийсь свій хід, своя прихована логіка, прихована від розуміння героя. Не відкриваючи суті, явище постає К. своїми маленькими частковостями, уникаючи його наполегливих спроб що-небудь зрозуміти. Наприклад, виявляється, що, хоча К. намагається нікому не розповідати про своє процесі, практично всі навколишні чомусь в курсі, що відбувається - колеги по роботі, сусіди по пансіону і навіть випадкові зустрічні. Це вражає К. і позбавляє його колишньої впевненості. Виявляється також, що до процесу якимось чином причетні абсолютно різні люди, і в результаті сам К. починає підозрювати кожного з оточуючих.

Трапляються і зовсім вже неймовірні речі. Так, одного разу, затримавшись на службі допізна, К. в коридорі чує зітхання, що доносяться з комори. Коли він ривком відкриває двері, то, не вірячи своїм очам, виявляє трьох зігнутих чоловіків. Один з них виявляється екзекутором, а двоє підлягають покаранню різками. При цьому, як вони, хнича, пояснюють, причина прочуханки - К., який поскаржився на них слідчого в тій самій викривальної промови. На очах здивованого К. екзекутор починає обсипати нещасних ударами.

Ще одна важлива деталь відбувається. Усі, з ким у цій історії стикається К., звертаються з ним підкреслено ввічливо і єзуїтськи попереджувально, усі охоче вступають у роз'яснення, а в результаті виходить, що окремо все можна пояснити і зрозуміти, притому що ціле все більше ховається під покровом виморочність абсурду. Зокрема підміняють ціле, остаточно збиваючи героя з пантелику. К. змушений мати справу лише з дрібними виконавцями, які охоче розповідають йому про свої власні проблеми і які виявляються як би невинними в що відбувається, а саме вище начальство, яке він вважає відповідальним за все, залишається для нього невідомим і недоступним. Він веде бій з якоюсь системою, в яку і сам непоправно вписаний.

Так він рухається по колах свого процесу, затягуючись у воронку дивних і безликих процедур, і чим більше він прагне захистити себе, тим вірніше шкодить своєму же справі. Якось до нього на службу заходить родич - дядько, який приїхав із провінції. Як і слід було очікувати, дядько теж вже багато чув про процес і страшно стурбований. Він наполегливо тягне К. до свого знайомого адвоката, який повинен допомогти. Адвокат виявляється хворий, він приймає дядька і К. в ліжку.Він, зрозуміло, теж більш ніж обізнаний про біду, яка спіткала К. За адвокатом доглядає жвава молода доглядальниця на ім'я Лені. Коли в ході тривалого і нудного розмови К. виходить з кімнати, Лені захоплює його в кабінет і прямо там, на килимі, спокушає його. Дядько обурено вичитує племінника, коли через деякий час вони з К. покидають будинок адвоката, - знову К. нашкодив сам собі, адже неможливо було не здогадатися про причину його довгої відсутності з кімнати. Втім, адвокат аж ніяк не відмовляється від захисту К. І той ще багато разів приходить до нього і зустрічається з що чекає його Льоні - вона охоче дарує К. свої ласки, однак від цього не стає герою ближче. Як і інші жінки цього роману - включаючи маленьких нахабних німфеток, зринає в одному епізоді, - вона лукава, непостійна і дратівливо, млосно порочна.

К. позбавляється спокою. На роботі він неуважний, похмурий. Тепер його не покидає втому і під кінець долає застуда. Він боїться відвідувачів і починає плутатися в ділових паперах, жахаючись, що дає привід для невдоволення. Заступник директора вже давно коситься на нього. Одного разу К. доручають супроводжувати якогось приїжджого італійця. Незважаючи на нездужання, він під'їжджає до центрального собору, де призначена зустріч. Італійця ніде немає. К. входить до собору, вирішуючи перечекати тут дощ. І раптом в урочистому напівтемряві його гукає на ім'я суворий голос, що пролунав під самими склепіннями. Священик, який називає себе капеланом в'язниці, вимогливо задає К. питання і повідомляє, що з його процесом справа йде погано. К. слухняно погоджується. Він уже й сам це розуміє. Священик розповідає йому притчу про верховному Зводі законів і, коли К. намагається оскаржити її тлумачення, повчально вселяє, що «треба тільки усвідомити необхідність всього».

І ось минув рік і настав вечір напередодні наступного дня народження К. Близько дев'ятої години до нього на квартиру з'явилися два пана в чорному. К. немов чекав їх - він сидів на стільці біля дверей і повільно натягував рукавички. Він не бачив підстав надавати будь-який опір, хоча до останнього відчував присоромленою від власної покірності.

Вони мовчки вийшли з будинку, пройшли через усе місто і зупинилися біля покинутої маленької каменоломні. З К. зняли піджак і сорочку й поклали головою на камінь. При цьому жести і руху вартою були вкрай ввічливі і чемні. Один з них дістав гострий ніж. К. краєм свідомості відчув, що має сам вихопити цей ніж і встромити його в себе, але сил у нього на це бракувало. Останні думки його були про суддю, якого він так ніколи і не бачив, - де він? Де високий суд? Може бути, забуті ще якісь аргументи, які могли б зберегти йому життя? ..

Але в