Нарешті заколотники витіснені у район гнилих трясовини, де Хофман і знаходить свою погибель.

Офіційна пропаганда проголошує переможця миротворцем і Благодійником Вітчизни.

Європейська війна накрутила ціни на банани, цукор, каву, гутаперчу. Ніколи ще держава не знало такого благоденства і процвітання. Глухе містечко перетворюється на повноправну столицю.

До святкування сторіччя незалежності Глава Нації вважав за потрібне піднести країні Національний Капітолій, споруджений за американським зразком. Однак життя дорожчає, злидні поглиблюється і таємна опозиція набирає силу. Замах на Голову Нації викликає чергову хвилю терору і переслідувань, але з силами опору впоратися не вдається. Поліції доводиться мати справу з вельми рухливим, обізнаним, ініціативним і підступним супротивником.

За стікається інформації виходить, що на чолі призвідників знаходиться Студент, що висунувся під час минулих заворушень в університеті, народний поголос представляє його захисником бідних, ворогом багатіїв, бичем користолюбець, патріотом, які відроджують пригнічений капіталізмом дух нації. Поліція з ніг збилася, розшукуючи настільки легендарну особистість.

Нарешті Студент схоплений, і Глава Нації хоче особисто зустрітися з тим, про кого стільки говорять.

Він дещо розчарований: перед ним худий, кволий, блідий юнак, але в очах видно сила характеру і рішучість. Президент налаштований благодушно: до чого ж наївні ці молоді люди, та якщо вони будуть садити соціалізм, то через сорок вісім годин побачать на вулицях північноамериканську морську піхоту. Втім, можна навіть позаздрити високим поривам, в юності він теж подумував про подібні речі.

Глава Нації наказує безперешкодно випустити бранця з палацу.

Закінчення війни в Європі Глава Нації сприймає як справжнє лихо, епоха процвітання змінюється економічним спадом, шириться страйкова боротьба.

Коли спалахує народне повстання, Главу Нації потайки вивозять з міста в кареті «швидкої допомоги» та за сприяння консула США переправляють за кордон.

Найбільшим потрясінням для поваленого диктатора стає те, що його секретар і довірена особа доктор Перальта опинився в таборі супротивника.

Екс-президент коротає дні в мансарді паризького будинку, повноправною господинею якого стала Офелія, багата навіжена, котра пішла в богему.

Він сприймає себе випав з навколишнього життя, його обтяжує неробство, слабшає здоров'я. Його скромне житло завдяки зусиллям вірною мажордомші Ельміри перетворено в утолок батьківщини: висить улюблений гамак, звучать записані на патефонні платівки народні пісні, на плиті, переробленої в креольський вогнище, готуються національні страви.

Коли нападає туга, Офелія любить забігати до батька, а ще сюди часто навідуються Чоло Мендоса. За час дипломатичної служби колишній посол шляхом шахрайства і злодійства зумів сколотити собі стан, та й у екс-президента дуже навіть солідний рахунок у швейцарському банку.З мстивим задоволенням екс-президент стежить за діяльністю свого наступника доктора Луїса Леонсіо Мартінеса, той не в змозі вирішити жодного питання, зростає невдоволення тих, хто звів його до влади. «Скоро військовий переворот, - зловтішається екс-президент, - сюрпризом це не буде». Але життєві сили його згасають, і ось вже старий диктатор знаходить заспокоєння в могильному склепі на кладовищі Монпарнас.