Короткий переказ твору Закоханий диявол (Жак Казот)

Оповідання ведеться від імені молодого іспанського дворянина, ледь не став жертвою диявольських підступів. Коли дону Альваро Маравільясу було двадцять п'ять років, він служив капітаном гвардії короля Неаполітанського. Офіцери часто вдавалися філософським бесід, і одного разу розмова зайшла про кабалістику: одні вважали її серйозною наукою, інші бачили в ній лише джерело для плутні і обману легковірних. Дон Альвар мовчав і придивлявся до старшого з своїх товаришів по службі - фламандці соберается. Як з'ясувалося, той мав владу над таємними силами. Альвар побажав негайно долучитися до цієї великої науці, а на застереження вчителя легковажно відповідав, що віддере за вуха самого князя пітьми.

Соберается запросив юнака пообідати в товаристві двох своїх друзів. Після трапези вся компанія вирушила до руїн Портічі. У печері з склепінчастою стелею фламандець накреслив тростиною коло, вписав у нього якісь знаки і назвав формулу заклинання. Потім всі вийшли, і дон Альвар залишився один. Йому було не по собі, проте він боявся уславитися порожнім фанфарон і тому виконав всі приписи, тричі назвавши ім'я Вельзевула. Раптово під склепінням відчинилося вікно, хлинув потік сліпучого світла і здалася огидна голова верблюда з величезними вухами.Роззявивши пащу, привид запитав по-італійськи: «Що ти хочеш?» Дон Альвар ледь не зомлів при звуках страшного голосу, але зумів опанувати себе і заговорив таким наказовим тоном, що диявол прийшов в замішання. Дон Альвар наказав йому з'явитися в більш належному вигляді - наприклад, у вигляді собаки. Тоді верблюд витягнув шию до самої середини печери і виплюнув на підлогу маленького білого спанієля з шовковистою шерстю. Це була сучка, і юнак дав їй ім'я Бьондетта. За наказом Альвара був накритий багатий стіл. Бьондетта спочатку з'явилася в образі музиканта-віртуоза, а потім - чарівного пажа. Соберается і його супутники не могли приховати подиву і переляку, проте зухвала впевненість молодого офіцера кілька заспокоїла їх. Потім до руїн подали розкішну карету. По дорозі в Неаполь Бернадільо (так звали одного з друзів соберается) висловив припущення, що дон Альвар уклав дивовижну угоду, бо нікому і ніколи не прислужували з такою запопадливістю. Юнак промовчав, але відчув невиразну тривогу і вирішив якомога швидше позбутися від свого пажа. Тут Бьондетта стала кликати до почуття честі: іспанський дворянин не може вигнати в такий пізній час навіть знехтувану куртизанку, не кажучи вже про дівчину, яка всім для нього пожертвувала. Дон Альвар поступився: відмовившись від послуг уявного слуги, він роздягнувся і ліг, але обличчя пажа ввижалося йому всюди - навіть на запоні ліжка. Марно нагадував він собі про потворне примару - мерзота верблюда лише відтіняє красу Бьондетти.

Від цих тяжких роздумів ліжко підломилися, і юнак упав на підлогу. Коли перелякана Бьондетта кинулася до нього, він наказав їй не бігати по кімнаті босоніж і в одній сорочці - так недовго і застудитися. На ранок Бьондетта зізналася, що полюбила Альвара за доблесть, виявлену перед обличчям жахливого бачення, і прийняла тілесну оболонку, щоб з'єднатися зі своїм героєм. Йому загрожує небезпека: наклепники хочуть оголосити його некромантією і віддати в руки відомого судилища. Їм обом треба бігти з Неаполя, проте спочатку він повинен вимовити магічну формулу: прийняти служіння Бьондетти і взяти її під своє заступництво. Дон Альвар пробурмотів підказані йому слова, і дівчина вигукнула, що стане найщасливішим створенням на світі. Хлопцеві довелося змиритися з тим, що демон взяв на себе всі дорожні витрати. По дорозі до Венеції дон Альвар впав у якесь заціпеніння і прокинувся вже в апартаментах кращого готелю міста. Він відправився до банкіра своєї матері, і той негайно вручив йому двісті цехінів, які дена Менс надіслала через конюшого Мігеля Піміентоса. Альвар розкрив листа: мати скаржилася на здоров'я і на синівське неувага - про гроші ж через властиву їй доброті ні словом не обмовилася.

З полегшенням повернувши борг Бьондетте, юнак поринув у вихор міських розваг - він всіляко прагнув бути подалі від джерела свого спокуси. Пристрастю дона Альвара була гра, і все йшло добре, поки щастя не зрадило йому - він програвся вщент. Бьондетта, помітивши його прикрість, запропонувала свої послуги: згнітивши серце, він скористався її знаннями і застосував одну простеньку комбінацію, яка виявилася безпомилковою. Тепер Альвар був завжди при грошах, але тривожне почуття повернулося - він не був упевнений, що зуміє видалити від себе небезпечний дух. Бьондетта постійно стояла в нього перед очима. Щоб відволіктися від думок про неї, він став проводити час в суспільстві куртизанок, і найвідоміша з них незабаром закохалася в нього до безумства. Альвар щиро намагався відповісти на це почуття, оскільки прагнув звільнитися від своєї таємної пристрасті, але все було марно - Олімпія швидко зрозуміла, що в неї є суперниця. За наказом ревнивої куртизанки за будинком Альвара встановили спостереження, а потім Бьондетта отримала анонімний лист з погрозами. Альвар був вражений навіженством своєї коханки: якби Олімпія знала, кому загрожує смертю! З незрозумілої для нього самого причини він ніколи не міг назвати це істота справжнім ім'ям . Між тим Бьондетта явно страждала від неуваги Альвара і виливала свої очікування в музичних імпровізаціях. Підслухавши її пісню, Альвар вирішив негайно виїхати, бо мана ставало надто небезпечним. До того ж йому здалося, ніби за ним стежить Бернадільо, колись супроводжував його в руїни Портічі. Носії понесли речі Альвара в гондолу, Бьондетта йшла слідом, і в цей момент жінка в масці завдала їй удару кинджалом. Другий вбивця з лайкою відштовхнув оторопів