Короткий переказ твору Історія мого життя (Джакомо Казанова)

Прославлений венеціанський авантюрист, чиє ім'я стало прозивним, був блискучим оповідачем; поступово він почав записувати свої розповіді, записи ці переросли в мемуари.

Як і кожен справжній шукач пригод, Казакова проводить життя в роз'їздах. Прибувши одного разу в Константинополь, він знайомиться з поважним філософом Юсуфом і багатим турком Ісмаїлом. Захоплений судженнями Казанови, Юсуф пропонує йому перейти в мусульманство, одружитися з його єдиної дочки і стати його повноправним спадкоємцем. Ісмаїл і сам виявляє гостю свою любов, від чого той мало зовсім не пориває з гостинним турком. Переживши ще низка пригод, Казанова відбуває назад до Європи, з заходом на острів Корфу, де встигає закохатися і завести інтрижку.

По дорозі до Парижа Казанова затримується в Турині; там він знаходить «все одно прекрасним - місто, двір, театр» і жінок, починаючи з герцогинь Савойських. Але, незважаючи на це, жодна з місцевих дам не удостоюється любові великого серцеїда, крім випадкової прачки в готелі, а тому незабаром він продовжує свій шлях. Зупинившись в Ліоні, Казанова стає «вольним каменярем, учнем», а два місяці тому, у Парижі, він піднімається на другу сходинку, а потім і на третю, тобто отримує звання « майстра ». «Цей ступінь вища», бо інші титули мають лише символічний зміст і «нічого до звання майстра не додають».

У Парижі Казанова дивиться, спостерігає, зустрічається з літературними знаменитостями.Кребійон дає високу оцінку майстерності Казанови-оповідача, однак зауважує, що його французька мова, хоч і цілком зрозуміла, звучить «як би італійськими фразами». Кребійон готовий давати уроки талановитому італійцеві, і Казанова цілий рік вивчає під його керівництвом французьку мову. Допитливий мандрівник відвідує Оперу, італійців, Французьку комедію, а також «Готель дю Кермо» - веселий заклад, очолюване мадам Париж. Тамтешні дівчинки виробляють на італійця настільки сильне враження, що він регулярно відвідує його до самого свого переїзду у Фонтенбло.

В Фонтенбло кожен рік полює Людовик XV, і на ті півтора місяці, які король проводить на полюванні, весь двір, разом з акторами і актрисами з Опери перебираються у Фонтенбло. Там Казанова знайомиться з найяснішим сімейством, а також з мадам де Помпадур, щиро закоханої у свого красеня короля. Обертаючись серед чарівних придворних дам, Казанова не забуває і про красунях городянки. Дочка його квартирної господині стає винуватицею його зіткнення з французьким правосуддям. Помітивши, що дівчина закохана в нього, авантюрист не може не втішити красуню, і незабаром виявляється, що в тій буде дитина. Мати дівчини звертається до суду, проте суддя, вислухавши хитромудрі відповіді обвинуваченого, відпускає його з миром, засудивши лише до оплати судових витрат. Втім, розчулений сльозами дівиці, Казанова дає їй гроші на пологи. Згодом він зустрічає її на ярмарку - вона стала акторкою в комічній опері.Актрисою стає і дівчина Везіан, юна італійка, яка приїхала до Парижа, щоб розжалобити міністра іщо-небудь отримати за загиблого батька, офіцера французької армії. Казанова допомагає юної співвітчизниці влаштуватися фігуранткою в Оперу, де та швидко знаходить собі багатого покровителя. Казанова влаштовує долю і випадково зустрінута їм у балагані тринадцятирічної замазури. Розгледівши гострим поглядом під брудом разюче досконалість форм дівчини, Казанова власноруч відмиває її і відправляє до художника - малювати її портрет. Портрет цей потрапляє на очі королю, який негайно наказує доставити до нього оригінал. Так дівчина, прозвана КазановоюО-Морфі«Красуня»), на два роки поселяється в Оленячому Парку. Розлучившись з нею, король видає її заміж за одного зі своїх офіцерів. Син свого часу, Казанова володіє найрізноманітнішими знаннями, включаючи каббалістичні знання. З їх допомогою він виліковує герцогиню Шартрського від прищів, що чимало сприяє його успіху в суспільстві.

У Парижі, Дрездені, Венеції - скрізь, де б Казанова не знаходився, він зводить знайомства як з мешканками веселих будинків, так і з усіма гарненькими жінками, яких тільки можна зустріти навкруг. І жінки, удостоїлися уваги блискучого авантюриста, заради його любові готові на все. А хвороблива венеціанська дівчина, пізнавши любов Казанови, навіть виліковується від своєї недуги; дівчина ця настільки зачаровує великого авантюриста, що той готовий навіть одружитися на ній. Але тут трапляється непередбачене: венеціанський трибунал інквізиції заарештовує Казанову як порушника громадського спокою, змовника і «неабиякого негідника». Крім доносів, написаних ревнивця і ревнивець, в будинку у Казанови виявляють книги заклинань і настанови щодо впливу планет, що дає підставу звинуватити його ще й у чорнокнижництва.

Казанову садять в Пьомбі, свинцеву в'язницю. Від туги і благочестивих книг, які підсовують йому тюремники, Казанова захворює. Викликаний наглядачем лікар наказує в'язневі здолати тугу. Казанова вирішує, ризикуючи життям, добути собі свободу: «Або я буду убитий, або доведу справу до кінця». Проте від задуму до здійснення його проходить чимало часу. Ледве Казанова ухитряється виготовити гострий стилет і проколупнути в підлозі дірку, як його переводять в іншу камеру. Наглядач виявляє сліди його праць, однак винахідливому авантюристові вдається залякати тюремника, пригрозивши виставити його перед начальством своїм спільником. Бажаючи задобрити в'язня, наглядач дозволяє йому мінятися книгами з іншими ув'язненими. Ховаючи послання в книжкових палітурках, Казанова зав'язує листування з падре Бальї, що сидить у в'язниці за розпусний спосіб життя. Чернець виявляється натурою діяльною, а так як Казанові необхідний помічник, то він заручається його підтримкою. Проробивши отвори в стелях своїх камер, а потім у свинцевій даху, Казанова і Бальбі біжать з в'язниці. Опинившись на волі, вони прагнуть якомога швидше покинути межі Венеціанської республіки. Казанові доводиться розлучитися зі своїм товаришем по нещастю, який став для нього тягарем, і, нічим і ні з ким не пов'язаний, він