Короткий переказ твору Неповерненець (Олександр Кабаков)

Юрій Ілліч, науковий співробітник академічного НДІ, в роки перебудови стає об'єктом вербування якоїсь організації, що іменує себе «редакцією». З'явилися до нього прямо на роботу «редактори» Ігор Васильович і Сергій Іванович вимагають, щоб він використовував за їх завданням свої незвичайні здібності: Юрій Ілліч - екстраполятор, вміє переноситися в майбутнє.

Переміщаючись в часі, Юрій Ілліч виявляється в 1993 р. - в епосі, іменованої Великої Реконструкцією. За темною, пронизаної крижаним вітром Москві небезпечно пересуватися без зброї; пальто у героя, як і в інших перехожих, відстовбурчують «Калашников». По середині Тверській раз у раз проносяться танки, у Страсний площі гуркотять вибухи, а по вулицях проходять облави винищувальних загонів угловцев - борців за тверезість. Зрідка герой включає транзистор, економлячи дорогоцінні батарейки. По радіо лунають новини про з'їзд у Кремлі незліченних партій, назви яких звучать фантасмагорично - начебто Конституційної Партії Об'єднаних Бухарський і Самаркандський Еміратів, повідомляються також відомості з газети американських комуністів «Вашингтон пост» ...

Рятуючись від чергової облави, Юрій Ілліч виявляється в темному під'їзді будинку, де пройшло його дитинство. Тут він зустрічається з жінкою з Катеринославі (колишнього Дніпропетровська), яка приїхала до Москви за чобітьми. Через чорний хід їм вдається втекти і від загону «афганців», що вбивають пасажирів старенького «мерседеса», і від облави Комісії Народної Безпеки, очищає московські будинку від бюрократів. Вони проходять повз чорних руїн готелю «Пекін», обжитих московськими анархістами. Нещодавно в одному з вікон висів на ланцюгу труп хлопця-»металіста», страченого катами з Люберець. Біля будинку з «нехорошою квартирою», описаного Булгаковим, чергують пікети «почту сатани» в котячих масках.

Дізнавшись, що Юрій Ілліч володіє безцінними талонами, за якими видаються предмети першої необхідності, жінка не відстає від нього ні на крок. Вона розповідає несподіваного супутнику про те, якою багатою життя було у неї раніше - поки чоловіка, який працював на автосервісі, не вбили власні сусіди. Жінка спочатку запобігає перед володарем талонів, потім віддається йому прямо на вкритій памороззю лавці, а потім, матюкаючись від класової ненависті до «журналісту московського», намагається застрелити з його ж автомата - все заради тих же талонів. Тільки чергова облава Комісії Народної Безпеки, від якої обидва змушені рятуватися, дозволяє героєві уникнути смерті.

Всі ці події він описує своїм «редакторам», повернувшись до сьогодення. Нарешті вони пояснюють Юрію Іллічу, що є головною метою вербування: у майбутньому знаходиться екстраполятор «з іншого боку», якого вони намагаються виявити.

Герой знову поринає в 1993 р. Уникнувши облави Комісії (спійманих «мешканців будинку соціальної несправедливості» відправляють в будівлю МХАТу на Тверському бульварі, де відбувається їх знищення), Юрій Ілліч і його супутниця відразу стають заручниками Революційного Комітету фундаменталістів Північній Персії. Ті визначають своїх ворогів за наявністю хреста на грудях - на відміну, наприклад, від «витязів»-антисемітів в чорних чумарках, для яких ознакою хрещення є знання напам'ять «Слова о полку Ігоревім».

Дивом пішовши від фундаменталістів, мимовільні супутники приходять в шикарний нічний шинок до приятеля Юрія Ілліча, моложавому єврею Валентину. У шинку грає музика, відвідувачам подають делікатеси: справжній хліб, американську пастеризоване шинку, французькі пресовані огірки, самогон з угорського зеленого горошку ... Тут Юрій Ілліч нарешті дізнається, що його супутницю звуть Юля. Знову опинившись на Страсному площі, вони спостерігають, як йде відновлення пам'ятника Пушкіну, підірваного терористами-сталінцями за неслов'янської походження поета.

У метро Юрію Іллічу вдається купити пістолет Макарова замість втраченого в облавах автомата.У вагонах нічних поїздів танцюють голі дівчата, люди в ланцюгах, у фраках, в плямистій бойовій формі відвоювали в Трансільванії десантників; підлітки нюхають бензин; сплять обшарпанці з голодуючих Володимира і Ярославля.

Вибравшись з метро, Юрій Ілліч нарешті проганяє готову на все заради чобіт Юлю. Тут же до нього підходить дивний, розкішно вдягнена людина, пригощає сигаретами «галуаз» і заводить розмову про те, що відбувається в країні. За його вільним жестам, за старомодною звичкою будувати фразу Юрій Ілліч розуміє, з якого часу прибув його несподіваний співрозмовник ... Той вважає, що кривавий кошмар і диктатура - результат необгрунтованої соціальної хірургії, за допомогою якої була знищена аномалія радянської влади. Юрій Ілліч заперечує: іншого способу вилікуватися не було, а тепер країна знаходиться в реанімації і ще рано робити остаточний прогноз. Співрозмовник дає Юрію Іллічу свій телефон і адресу, пропонуючи допомогу, якщо той захоче змінити своє життя.

Повернувшись у сьогодення, Юрій Ілліч знову потрапляє в лапи всюдисущих «редакторів».Оніуверени, що нічний співрозмовник героя і є розшукуваний екстраполятор, і вимагають видати його адресу і телефон. У наступну подорож в 1993 р. герой вирушає вже разом з дружиною. У Спаських воріт вони бачать, як мчить в Кремль білий танк диктатора генерала Панаєва у супроводі вершників на білих конях. На Червоній площі видають по талонах продукти: м'ясо яка, крупу саго, хліб виробництва Загальних Ринку і т. п.

Юрій Ілліч з дружиною йдуть додому. Їх обганяють втікачі з Замоскворіччя, Вешняков та Ізмайлова, з робітничих районів, де бойовики Партії Соціального Розподілу відбирають у людей все до сорочки і видають захисну форму. Юрій Ілліч викидає картку з телефоном свого нічного співрозмовника, який пропонував йому змінити життя, незважаючи на те що розуміє: його дружина була б на місці тільки там, куди закликав «нічний пан» - де «п'ють чай з молоком, читають сімейні романи і не визнають відкритих пристрастей ». У цей момент Юрій Ілліч бачить своїх «редакторів», які загрожують йому пістолетом з проїжджаючих «Жигулів». Але в кошмарному майбутньому часі, в якому він