Короткий переказ твору Щоденник спокусника (Серен К'єркегор)

«Щоденник спокусника» - це написана у формі роману частина найвідомішої книги данського філософа й письменника Серена К'єркегора «Або - Або», іноді друкується і окремо. У «Передмові» до книги її уявний видавець Віктор Ереміта пояснює: опубліковані їм записки знайдені в купленому з нагоди старому бюро. По почерку і змістом він розділив їх на два томи: у першому вміщені статті і твори «естетичного характеру», написані, очевидно, однією особою, яку він умовно назвав паном А, другий містить повчально-філософські листа якогось асесора Вільхельм, адресовані цього р-ну А.

«Щоденник» входить в перший «естетичний» тому, що приписується перу г-на А. Проте на першій же його сторінці р-н А відмовляється від авторства: він щоденник всього-на-всього знайшов - в ящику стола у свого приятеля Йоханнеса, який поїхав із Копенгагена на кілька днів. Зміст зошити, названій її справжнім автором «Commentarius perpetuus» (що означає «Нескінченний коментар»), і ще кілька чорнових начерків листів, знайдених у тому ж ящику, настільки вразили уяву пана А, що він вирішив їх переписати : він і раніше вважав приятеля натурою неабиякою, наполовину живе в чарівному світі прекрасного, відокремленому від дійсності лише тонким прозорим флером, познайомившись ж з його щоденником, він відкрив для себе: саме життя Іоханнесім - це ряд свідомих спроб з його боку здійснити мрію - жити виключно поетично, і так як у нього найвищою мірою розвинена здатність знаходити навколо себе цікаве, то він і користується нею сповна, а потім поетично відтворює пережите на папері.

А над усім Іоханнесім, як свідчить про це щоденник, цікавлять любовні пригоди і дівчата - безсумнівна частина прекрасного. Правда, духовна сторона, що переважає в його натурі, не дозволяє йому задовольнятися низинній роллю звичайного спокусника - це було б занадто грубо, - ні, в любовному, або, як висловлюється Йоханнес, «еротичною», грі він найбільше цінує саме віртуозне володіння нею . Справді, судить по щоденнику Іоханнесім р-н А, найчастіше кінцевою метою наполегливих домагань його приятеля виявлялися ... лише уклін або посмішка. Проте не такий випадок з головною героїнею щоденника Корделією (її справжнє ім'я Йоханнесом змінено), яку пан А добре знає: вона сама передала йому листа, послані їй Йоханнесом, а також ще кілька адресованих Йоханнес, але не роздрукованих їм і відправлених назад своїх листів - крик її люблячої і відкинутої душі.

Щоденник відкривається записами Іоханнесім, зробленими на початку квітня. Одного разу його увагу привернула граціозно спригнувшая з підніжки карети дівчина. Через кілька днів він зустрічає її прогулюється по вулиці в супроводі лакея. Лакей ніяково падає і вимазує в болоті, а Йоханнес галантно проводжає дівчину до карети. Через кілька днів він ще раз зустрічає її на вулиці - на цей раз під руку з літньою жінкою: краса дівчини вражає його, але всього через кілька хвилин Йоханнес ніяк не може згадати її обличчя, і це мучить його, йому чомусь хочеться пам'ятати його обов'язково,

Йоханнес серйозно зацікавлений. Він шукає незнайомку на вулицях і в театрах, на вернісажах, здійснює довгі прогулянки по Копенгагену. І ось одного разу він зустрічає її ввечері відразу після заходу сонця в однієї із застав. Дівчина стоїть і дивиться на хлопчика, що ловить в озерці рибу на вудку. Хлопчик її увагою незадоволений. Дівчина сміється і йде. Йоханнес поспішно слідує за нею і, щоб її розглянути, забігає вперед і заходить в один з будинків, щоб виглянути на дівчину з вікна, - і саме тут він її втрачає.

Але через кілька днів він зустрічає її знову. Йоханнес бачить незнайомку на вулиці в компанії інших дівчат: вони називають її Корделією. Йоханнес слід за ними і дізнається: Корделія буває в будинку у пані Янсен, її батьки (батько-капітан і мати) давно померли, Корделія живе у тітки, жінки доброчесного і суворою. Йоханнес вхожий в будинок пані Янсен, і там його представляють Корделії, але він не справляє на дівчину враження, що йому й на руку. Відтепер він має намір бачитися з нею лише як би ненароком, розраховуючи, наприклад, час таким чином, щоб зустрічати її, входячи в будинок у той момент, коли вона з нього виходить. Його план хитромудрий. Потрібно знайти Корделії нареченого - пристойного і симпатичного молодого чоловіка, не дуже, втім, далекого, - словом, що не має в порівнянні з ним, Йоханнесом, ніяких шансів.

І така людина швидко знаходиться. У Корделію першої та трепетною любов'ю закоханий син комерсанта Бакстера Едвард. Познайомитися з Едвардом і завоювати його дружбу для Іоханнесім - суща дрібниця. Він щиро радить молодій людині не бути занадто мрійливим і діяти рішучіше - досить зітхати! Скоро вони обидва - постійні гості в хаті у тітоньки Корделії, і Йоханнес, порадник і пособник Едварда в сердечних справах, відволікає увагу тітоньки від парочки, він займає господиню будинку розмовами на сільськогосподарські теми. Неуважність Іоханнесім до Корделії - зухвало образливо: Йоханнес веде себе, як дідок; Корделія відчуває: тут щось не так, вона заінтригована і пропускає повз вуха лепет закоханого Едварда, вслухаючись замість цього в віддають «молочної поезією» і «сирної діалектикою» псевдосерьезние розмови Іоханнесім і тітки. Хоча час від часу Йоханнес вворачивают у свою мову слівце-інше, від яких тітка німіє, розуміючи, що вони