Короткий переказ твору Піонери, або Біля витоків Саскуіханни (Фенімор Купер)

Ранній грудневий вечір 1793 Коні повільно тягнуть в гору великі сани. У санях батько і дочка - суддя Мармадьюк Темпл і міс Елізабет. Суддя - один з первопереселенцев; один з тих, завдяки яким ця недавно дика місцевість перетворилася. З'явилися церкви, дороги, школи. Навколо заможних сіл - оброблені поля.

Вечірню тишу порушує гучний собачий гавкіт. З підступає до дороги лісу вискакує олень. Суддя вистачає двостволку і двічі стріляє в звіра. Олень продовжує бігти. Раптом лунає постріл з-за дерев. Олень підстрибує. Ще один постріл - і звір падає замертво.

На дорогу виходить Шкіряний Панчоха - Натті Бампо. Він уже старий, але виглядає як і раніше міцним.

Натті вітає Темпла і злегка жартує над його невдалим пострілом. Суддя гарячкує, доводить, що потрапив в оленя. Але з-за дерева виходить молода людина - він поранений в плече одній з дробин. Суддя припиняє суперечка і, стурбований, пропонує потерпілому допомогу. Юнак упирається. До прохань батька приєднується дівчина, спільними зусиллями вони умовляють пораненого.

Під час спуску з гори до містечка, розташованого на березі озера, Мармадьюка з дочкою зустрічають четверо, серед них - Річард Джонс. Останній - людина дуже обмежений, але вкрай амбітний, брехун і хвалько - доводиться двоюрідним братом судді. Він править кіньми, і з його вини мало не спіткало лихо - сани зависли над прірвою. Поранений хлопець вистрибує зі своїх саней, вистачає за вуздечку коней невдалої четвірки і сильним ривком повертає їх на дорогу.

У будинку судді лікар-самоучка витягує дробину з плеча юнака. Від подальшої допомоги ескулапа молода людина відмовляється, а довіряється непомітно з'явився «індіанця Джону» - давньому своєму знайомому, спившемуся індіанця Чингачгуку.

Мармадьюк Темпл пропонує Оліверу Едвардсу - так звуть потерпілого незнайомця - відшкодувати заподіяну йому шкоду, але він, дуже роздратований, відмовляється.

На ранок Річарда чекає приємний різдвяний сюрприз. Клопоти Мармадьюка виявилися успішними - його брат призначений шерифом округу. Гроші, довірені судді напередодні війни за незалежність одним і компаньйоном містером Еффінгема, принесли плоди гідні - весь округ в руках судді. Мармадьюк пропонує Оліверу посаду секретаря. Молода людина має намір відмовитися, але Чингачгук переконує його погодитися.

Сувора зима нарешті пройшла. Початок весни - бездоріжжя, сльоту, бруд. Але ж не сидіти вдома?! І Елізабет з подругою часто прогулюються верхом. Одного разу в суспільстві Мармадьюка, Річарда та Олівера дівчата їхали лісистим гірським схилом. Суддя віддавався спогадам про труднощі заселення цього краю. Раптом Олівер закричав: «Дерево! Хлеще коней! »Звалилося величезне дерево. Всі проскочили. Олівер Едварді з ризиком для життя врятував подругу Елізабет.

На озері тане останній лід. Весна одягає зеленню поля і ліси. Жителі містечка віддаються масового - набагато більшого, ніж це необхідно для прожитку, - винищення перелітних птахів і нереститься риби. Шкіряний Панчоха гнівно їх засуджує. «Ось що виходить, коли у вільне край приходять люди! - Говорить він. - Щовесни, сорок років поспіль, я бачив, як пролітають тут голуби, і, поки ви не почали вирубувати ліси і розорювати галявини, ніхто не чіпав нещасних птахів ».

Настало літо. Елізабет з подругою йдуть на прогулянку в гори. Від пропозиції Едвардса супроводжувати їх Елізабет відмовилася досить рішуче. Олівер спускається до озера, сідає в човен і поспішає до шкіряні панчохи. Не заставши нікого в хатині, відправляється ловити окунів. Виявляється, Натті Бампо з Чингачгук теж на рибному лові. Едварді приєднується до них. Далекий гавкіт собак насторожує шкіряні панчохи. Мисливцю здається, ніби його собаки зірвалися з прив'язі і женуть оленя. Дійсно, на березі показується олень. Рятуючись від собак, він кидається у воду і пливе у напрямку рибалок. Забувши про все, Натаніель з Чингачгук переслідують його. Олівер намагається застерегти їх, кричить, що мисливський сезон ще не відкрито, але, піддавшись азарту, приєднується до переслідувачам. Утрьох вони заганяють тварина, і Шкіряний Панчоха вбиває його ножем.

Тим часом дівчата, супроводжувані одним лише старим мастіфом, заходять все далі в ліс. Натикаються на пуму з дитинчам. Той, граючи, підходить до вищирених мастиф, але пес швидко розправляється з «кошеням». Але тут на пса кидається мати. У відчайдушній боротьбі мастиф гине. Елізабет з жахом дивиться на пуму, що готується до стрибка. За її спиною лунає постріл - величезна кішка котиться по землі. З'являється Шкіряний Панчоха і другим пострілом добиває звіра.

Мармадьюк у скруті: рятівник його дочки звинувачений - стараннями кузена Річарда! - Не тільки в незаконному полюванні, але і в опорі владі (коли Дулітл - світовий суддя і за сумісництвом соглядатай шерифа - намагався зробити обшук в його хатині, мисливець відкинув «добровольця» геть та ще й пригрозив рушницею прихопленими для підкріплення силачу лісорубові Біллу Кербі).

Суд. З незаконним полюванням складностей ніяких: штраф за зацькованого оленя покриває премія за вбитих пум. Опір представникам влади - багато серйозніше. І якщо звинувачення в образі містера Дулітл присяжні відхиляють, то по другому пункту - загроза зброєю - шкіряні панчохи визнають винним. Мармадьюк Темпл засуджує його до першої години перебування біля ганебного стовпа, місячного тюремного ув'язнення і ста доларам штрафу.

Елізабет засмучена. Батько переконує її, що по-іншому він вчинити не міг, вмовляє відвідати Натаніеля у в'язниці і передати йому двісті доларів. Мисливець радий появі дівчини, проте від грошей