категорично відмовляється. Єдине, що він згоден прийняти від випадково дізналася про втечу Елізабет, це банку хорошого пороху. Дівчина з радістю погоджується. Після її відходу - за допомогою Олівера - Натаніель біжить.
На другий день Елізабет відносить в обумовлене місце порох. Однак замість мисливця знаходить там лише впав у транс Чингачгука. Індіанець бурмоче щось про швидкий відхід до предків, про жалюгідну долі свого народу. Пересушене сонцем повітря понемножечку стає гірким - запахло паленим, і з'явився дим. Почувся голосний тріск, замигтіло полум'я - лісова пожежа! Дівчина розгубилася, почала кликати шкіряні панчохи. З'являється Едварда. Він намагається врятувати дівчину, але полум'я все ближче. Здається, немає порятунку. Перед обличчям нової загибелі Олівер Едварді пояснюється Елізабет в любові. І, як завжди, у потрібний час і в потрібному місці виявляється Шкіряний Панчоха. Зваливши на.спіну байдужого до всього Чингачгука, він руслом струмка, крізь дим і вогонь виводить всіх у безпечне місце. Починається гроза. Чингачгук вмирає.
Відкривається таємниця Олівера Едвардса. Юнак - син емігрував до Англії і пізніше загиблого друга і компаньйона Темпла містера Едвардса Еффінгема. Онук зниклого безвісти, легендарного Олівера Еффінгема. Виявляється, патріарх ще живий. І це його, що розорився аристократа, намагалися приховати від людських пересудів воювали колись під його початком Натаніель з Чингачгук. Звідси їх самітницький життя, викликала у сусідів пересуди і неприязнь. Який впав у дитинство дідуся пред'являють присутнім. Загальне примирення. Мармадьюк Темпл, виявляється, не тільки зберіг і примножив довірену йому стан, але і заповів його порівну дочки і сім'ї Еффінгема. Елізабет і Олівер усамітнюються. Їм є що сказати один одному.
Осінь. У вересні відбулося весілля Олівера Едвардса і Елізабет. Кілька днів по тому помер легендарний Олівер Еффінгем, і його поховали на місці згорілої хатини Натаніеля, поруч з могилою великого воїна Чингачгука. Сонячним жовтневим ранком маленьке кладовище відвідують молодята. Застають там шкіряні панчохи. Незважаючи на всі вмовляння друзів, він прощається з ними і вирушає в дорогу. «Мисливець пішов далеко на Захід - один з перших серед тих піонерів, які відкривають у країні нові землі для свого народу».
