Між тим розлад з Крістін наростає, Менсона дратує її мовчазний докір, захоплення Біблією, і він з радістю погоджується, щоб вона поїхала на літо до місіс ВООН. Під час відсутності Крістін він вперше зраджує їй з Френсіс Лоренс.

Але незабаром доля Менсона робить черговий крутий поворот: він присутній при операції з видалення кісти, яку робить входить в їх співтовариство процвітаючих лікарів хірург Айворі, і з жахом для себе переконується, що той не вміє оперувати. Проста операція, яку легко може зробити будь-який студент, призводить до смерті пацієнта на операційному столі. У Менсона немов відкриваються очі: він розуміє, наскільки низько впав, і рве з цим життям.

Тут з'ясовується, що старша дочка Боленд хвора на сухоти, і Менсон, розчарувавшись в методах, які застосовуються в лондонській лікарні Вікторії, перевозить її у нещодавно відкритий санаторій Стілмена, де дівчину повністю виліковують методом пневмотораксу.

Повернувшись додому, він застає дружину радісним і щасливим: вона весело накриває на стіл. Раптом вона згадує, що забула купити чоловікові його улюблений сир, і терміново біжить до крамниці через дорогу. На зворотному шляху її збиває автобус.

Менсон важко переживає загибель дружини, яка знову стала йому духовно близька. Він продає практику і разом з Денні їде в тихе абатство, де поступово приходить до тями. Вони з Денні і доктором ГОУП, товаришем Менсона по роботі в комітеті патології праці, давно вирішили створити де-небудь у провінції співтовариство лікарів, кожен з яких спеціалізувався б у певній галузі медицини. Це може поставити медичну допомогу на якісно новий рівень. Друзі вже вибрали місто і пригледіли підходящий для їхніх цілей будинок, як раптом Менсон одержує звістку, що його звинувачують в добровільній і свідомої допомоги людині, «який не зареєстрований як особи медичної професії». Мається на увазі його участь в операції над Мері Боленд, яку проводив Річард Стілмен, що не має диплома лікаря. Скаргу на Менсона ініціював прославлений їм доктор Айворі. Менсон повинен постати перед судом Медичної ради. Якщо його засудять, він назавжди втратить право займатися лікарською практикою.

Адвокат не дуже-то вірить в успіх справи. На суді він будує захист на тому, що Менсон ніс особисту відповідальність за життя доньки близького друга, тому вважав за потрібне взяти її лікування на себе. Так, говорить адвокат Гоппера, Менсон зробив помилковий крок, але в тому не було нічого навмисного і безчесного. Адвокат закликає Менсона каятися у всьому, але у своїй полум'яній промові Менсон звертається до історії, нагадуючи суду, що Луї Пастер теж не мав медичної освіти, як не мали його і Ерліх, Хавкін та Мечников, які внесли неоціненний внесок у розвиток медицини. Менсон закликає медичний суд покінчити з упередженістю і дивитися не на диплом, а на реальний внесок людини в лікування хворих. Суд виправдовує Менсона, вказуючи, що він діяв «з добрими намірами, щиро бажаючи вступати в дусі закону, що вимагає від лікарів вірності високим ідеалам їх професії». Перед від'їздом до місця своєї нової роботи Менсон йде на кладовище, немов бажаючи отримати від Крістін благословення в його новому благородній справі.