Короткий переказ твору У 4:50 з Паддінгтона (Агата Крісті)

Місіс Елспет Макгіллікаді, немолода жінка, стомлена зробленими в Лондоні різдвяними покупками, сідає на Паддінгтонском вокзалі в поїзд, перегортає журнал і засинає. Через півгодини вона прокидається. За вікном темно. З гуркотом проноситься зустрічний потяг. Потім якийсь час по сусідніх коліях у тому ж напрямку, що і поїзд, в якому їде місіс Макгіллікаді, рухається ще один. Місіс Макгіллікаді бачить, як в одному з вікон йде паралельно поїзда різко піднялася штора. У яскраво освітленому купе чоловік (його видно їй зі спини) душить жінку. Жінку місіс Макгіллікаді розгледіла: це блондинка в хутряній шубці. Немов загіпнотизована, літня дама спостерігає сцену вбивства у всіх страшних подробицях. Сусідній поїзд прискорює хід і пропадає в темноті. Місіс Макгіллікаді розповідається про побачене поїзному контролерові, потім пише коротенький лист начальнику вокзалу і просить носія передати лист, додавши до прохання шилінг. У Мілчестере вона виходить, її вже чекає машина, яка привозить її в Сент-Мері-Мід, в гості до міс Джейн Марпл, її давньої приятельки.

Вислухавши історію місіс Макгіллікаді, міс Марпл докладно обговорює з нею деталі баченого і вирішує розповісти про подію місцевим сержантові поліції Франку Корніш. Сержант, що мав нагоду переконатися в розумі і проникливості міс Марпл, не сумнівається в правдивості розповіді двох літніх дам. Міс Марпл припускає, що злочинець міг або залишити труп у вагоні і бігти, або викинути його з вікна поїзда. Але в газетах немає жодної згадки про труп в поїзді, а на запит сержанта Корніша приходить негативна відповідь. Міс Марпл повторює маршрут подруги і переконується, що на одній ділянці шляху, де потяг уповільнює хід перед поворотом, залізничні рейки прокладені за досить високою насипу. Вона вважає, що труп могли зіштовхнути з поїзда саме тут. Міс Марпл звіряється з картами місцевості і адресною книгою. У неї виникає план розслідування, але вона відчуває, що занадто стара для подібної роботи. Тоді міс Марпл звертається за допомогою до Люсі Айлесбероу.

Люсі Айлесбероу - молода жінка, що володіє гострим розумом і різноманітними здібностями, зокрема, умінням надзвичайно легко і швидко справлятися з будь-якими проблемами домашнього господарства. Це вміння зробило Люсі вельми популярною, і саме завдяки йому міс Марпл познайомилася з нею - одного разу Люсі була запрошена вести господарство у приходила до тями після хвороби міс Марпл. Тепер же Люсі береться за досить дивне доручення літньої пані: їй належить найнятися працювати по господарству в Рутерфордхілл, особняк Крекенторпов, що стоїть неподалік від залізниці, як раз на місці передбачуваного вбивства, окрім цього Люсі належить знайти труп. Завдяки своїй репутації Люсі моментально влаштовується на роботу в сімейство Крекенторпов. Незабаром їй вдається знайти і труп молодої блондинки - у так званому Довгому Сараї, в мармуровому саркофазі, який на початку століття вивіз з Неаполя теперішній господар будинку, батько сімейства, містер Крекенторп-старший. Люсі повідомляє про свою знахідку міс Марпл, потім телефонує в поліцію. Розслідувати справу доручено інспектору Креддока (який, до речі, чудово знає міс Марпл і високо цінує її детективні здібності).

Страшне відкриття збирає всю родину в будинку, де зазвичай живуть лише старий батько і дочка Емма. Приїжджають брати Гарольд (бізнесмен), Гедрік (художник), Альфред (рід занять якого не зовсім зрозумілий, втім, надалі з'ясовується, що живе він за рахунок різноманітних махінацій) і Брайен Істлеу, чоловік давно померлої сестри Едіт (у минулому прекрасний військовий льотчик, а зараз - людина, яка не може знайти собі місця в змінилася життя). Жоден з чоловіків сімейства не залишається байдужим до чарівності, краси і діяльній вподоби Люсі. За час роботи у Крекенторпов вона отримує від кожного з них більш-менш відверте пропозицію вийти за нього (старий батько тут не виняток), а одружений Гарольд пропонує їй своє заступництво. Навіть гостював у будинку діда Олександр, син Брайєна, і його приятель Джеймс Стоддат-Уест в захваті від Аюсі, а Олександр прозоро натякає їй, що не проти побачити її в ролі своєї мачухи.

Слідство намагається встановити особу загиблої. За однією з версій це Ганна Стравінський (російське прізвище - псевдонім), посередня танцівниця з середньої руки французької балетної трупи, що гастролювала в Англії. Поїздка Креддока до Парижа, здається, дає підтвердження цієї версії. Але є і інша. Справа в тому, що незадовго до Різдва (і до вбивства) Емма Крекенторп отримує лист від якоїсь Мартіни, француженки-подруги загиблого у війну брата Едмунда (незадовго до смерті він згадував про неї в листі до сестри). Мартіна хоче побачитися з сімейством, а також отримати які-небудь гроші на виховання свого і Едмунда сина. Емму, любила брата, лист радує, інших, швидше, спантеличує. Тим не менше за вказаною адресою Мартіною Емма посилає запрошення відвідати Рутерфордхілл. На це Мартіна відповідає телеграмою про раптової необхідності повернутися до Парижа. Спроби виявити її ні до чого не призводять. Зате від Анни Стравінський, її приятельки-танцівниці, отримують листівку з Ямайки з описом веселого і безтурботного відпочинку.

Напередодні свого від'їзду з особняка Крекенторпов Олександр із приятелем знаходять неподалік від Довгого Сарая лист Емми, адресоване Мартіні.

Тим часом стає очевидною взаємна симпатія між Брайеном і Люсі, а також між доктором Куімпером, сімейним лікарем Крекенторпов, і Еммою.

Після святкового обіду все сімейство Крекенторпов несподівано виявляється отруєним. Аналізи показують, що