Видужуючих Емму відвідує мати Джеймса Стоддат-Уеста, приятеля Олександра. Вона чула від сина про знайдений листі і тепер приїхала сказати, що Мартіна - це вона, що через роки після смерті Едмунда, якого дуже любила, зустріла свого теперішнього чоловіка, що їй не хотілося даремно турбувати спогадами ні інших, ні себе, що вона рада дружбу сина з Олександром, який нагадує їй Едмунда.

Виїхав до Лондона Гарольд приймає надіслані поштою пігулки, до яких додається рецепт доктора Куімпера, і вмирає.

Міс Марпл, одного разу відвідала Люсі в Рутерфордхілле (для роботодавців Люсі міс Марпл - її тітка), з'являється там ще раз разом зі своєю подругою місіс Елспет Макгіллікаді. Виконуючи план міс Марпл, місіс Макгіллікаді просить дозволу піднятися в туалет, Люсі проводжає її. У цей час всі інші сідають за чай. Міс Марпл удавано давиться рибної кісточкою, і доктор Куімпер приходить їй на допомогу. Він бере долонями шию літньої пані і схиляється над нею, щоб подивитися горло. Показавшись у дверях і не розібравшись до ладу в що відбувається, бачачи лише фігуру чоловіка, руки якого лежать на шиї міс Марпл, її подруга скрикує: «Це він!» Поза доктора в точності відтворює позу душителя, побаченого нею в поїзді.

Після недовгих заперечування доктор Куімпер зізнається у скоєному злочині. Його дружина, Ганна Стравінський, була затятою католичкою, і розраховувати на розлучення не доводилося. Лікареві хотілося одружитися на багатій спадкоємиці Еммі Крекенторп. У заключній бесіді з інспектором Креддоком міс Марпл, спираючись на свій багатющий досвід у спілкуванні з людьми і, як звичайно, підшукавши паралель з доль своїх знайомих, висловлює припущення, що Емма Крекенторп з тих, хто знаходить свою любов досить пізно, але буває щасливим все життя, що залишилося. Не сумнівається вона і в тому, що для Люсі Айлесбероу скоро задзвонять весільні дзвони