Короткий переказ твору Руслан і Людмила (Олександр Сергійович Пушкін)

Князь Володимир-сонце бенкетує в гридниці з синами і натовпом друзів, святкуючи весілля молодшої дочки Людмили з князем Русланом. На честь молодят співає гусляр Баян. Лише троє гостей не радіють щастя Руслана і Людмили, три витязя не слухають віщого співака. Це три суперника Руслана: витязь Рогдай, хвалько Фарлаф і хозарський хан Ратмір.

Бенкет скінчений, і всі розходяться. Князь благословляє молодих, їх відводять в опочивальню, і щасливий наречений уже смакує любовні захоплення. Раптом пролунав грім, блиснуло світло, всі смеркло, і в тиші пролунав дивний голос і хтось злетів і зник у темряві. Прокинувся Руслан шукає Людмилу, але її немає, вона «викрадена безвісної силою».

Вражений страшною звісткою про зникнення дочки, розгніваний на Руслана великий князь звертається до молодих, лицарі із закликом відправитися на пошуки Людмили і обіцяє тому, хто знайде і поверне його дочка, віддати її в дружини в докір Руслану, а на додачу - півцарства. Рогдай, Ратмір, Фарлаф і сам Руслан миттєво викликаються їхати розшукувати Людмилу та сідлають коней, обіцяючи князю не продовжити розлуки. Вони виходять з палацу і скачуть вздовж дніпровських берегів, а старий князь довго дивиться їм услід і думкою летить за ними.

Витязі їдуть разом. Руслан нудиться тугою, Фарлаф нахваляється своїми майбутніми подвигами в ім'я Людмили, Ратмір мріє про її обіймах, похмурий і мовчазний Рогдай. День наближається до вечора, вершники під'їжджають до роздоріжжя і вирішують розлучитися, довірившись кожен свою долю.Руслан, відданий похмурим дум, їде кроком і раптом бачить перед собою печеру, в якій світиться вогонь. Витязь входить до печери, і бачить у ній старця з сивою бородою і ясним поглядом, читає перед лампадою давню книгу. Старець звертається до Руслана з привітанням і каже, що давно вже чекає на нього. Він заспокоює юнака, повідомляючи, що йому вдасться повернути собі Людмилу, яку викрав страшний чарівник Чорномор, давній викрадач красунь, що живе в північних горах, куди ще нікому не вдавалося проникнути. Але Руслану призначено знайти житло Чорномора і перемогти його в сутичці. Старець каже, що майбутнє Руслана в його власній волі.Зраділий Руслан падає старця в ноги і цілує його руку, але раптово знову на його обличчі з'являється журба Мудрий старець розуміє причину печалі юнаки та заспокоює його, кажучи, що Чорномор могутній чарівник, який може зводити зірки з небосхилу, але безсилий в боротьбі з невблаганним часом, а тому його стареча любов не страшна Людмилі. Старець вмовляє Руслана лягти спати, але Руслан нудиться в тузі і не в змозі заснути. Він просить старця розповісти, хто він і як потрапив у цей край. І старець з сумною посмішкою розповідає свою дивну історію.

Народившись у фінляндських долинах, він був на батьківщині мирним і безтурботним пастухом, але на свою біду полюбив прекрасну, але жорстокосердий і непокірну Наїну. Півроку він нудився від любові і нарешті відкрився Наїні. Але горда красуня байдуже відповіла, що не любить пастуха.Відчувши відразу до звичного життя і занять, юнак вирішив залишити рідні поля і відправитися з вірною дружиною в відважне плавання на пошуки битв, щоб лайливої славою заслужити любов гордої Наїни. Десять років він провів у боях, але серце його, повне любові до Наїні, жадало повернення. І ось він повернувся, щоб кинути до ніг гордовитої красуні багаті трофеї в надії на її любов, але знову байдужа діва відповіла герою відмовою. Але і цей іспит не зупинило закоханого. Він вирішив спробувати щастя за допомогою чарівних сил, навчившись могутньої мудрості тих, що живуть в його краях чаклунів, волі яких підвладне все. Зважившись залучити любов Наїни за допомогою чаклунських чар, він провів у науку у чаклунів непомітні роки і нарешті збагнув страшну таємницю природи, дізнався таємницю заклинань. Але злий рок переслідував його. Викликана його чаклунством Наїна постала перед ним старою бабою, горбатою, сивий, з тремтячою головою. Жахнувшись чаклун дізнається від неї, що пройшли сорок років і сьогодні їй стукнуло сімдесят. До жаху своєму, чаклун переконався, що його заклинання подіяли і Наїна любить його. З трепетом слухав він любовні зізнання сивий потворною старої і на довершення дізнався, що вона стала чаклункою. Вражений фін втік геть, і вслід йому чулися прокльони старої відьми, яка докоряє йому в невірності почуттям.

Втікаючи від Наїни, фін оселився в цій печері і живе в ній в повній самоті.Фінн передрікає, що Наїна зненавидить і Руслана, але і цю перешкоду йому вдасться подолати.

Всю ніч слухав Руслан розповіді старця, а вранці, з душею, повною надії, вдячно обнявши його на прощання і навчена благословенням чарівника, відправляється в дорогу на пошуки Людмили.

Між тим Рогдай їде «між пустель лісових». Він плекає страшну думку - вбити Руслана і тим самим звільнити собі шлях до серця Людмили. Він рішуче повертає коня і скаче тому.

Фарлаф ж, проспав весь ранок, обідав у лісовій тиші у струмка. Раптом він помітив, що просто на нього мчить щодуху вершник. Кинувши обід, зброю, кольчугу, боягузливий Фарлаф схоплюється на коня і тікає, не оглядаючись.Вершник мчить за ним і закликає його зупинитися, погрожуючи «зірвати» з нього голову. Кінь Фарлафа перескакує через рів, а сам Фарлаф падає в бруд.Підлетів Рогдай готовий вже убити суперника, але бачить, що це не Руслан, і в досаді і гніві їде геть.

Під горою він зустрічає трохи живу стару, яка своєю костуром вказує на північ і говорить, що там знайде витязь свого ворога. Рогдай