На набережній Фонтанки натовп знущається над Чухой. Під загальний сміх зовсім п'яна Чуха називає себе князівною Чечевінской. Це чує проходить повз граф Микола Каллаш і, вражений, відвіз її у свій розкішний будинок. У розмові з протверезілий Чухой відкривається справжнє ім'я Каллаша: це її рідний брат, князь Микола Чечевінскій. У серці шахрая і картяра прокидається жалість і любов до сестри. Він обіцяє, що вона буде дружиною колись збезчестив її князя. Микола наймає лікаря, який повільно отруює Тетяну Львівну Шадурський. За допомогою спритної авантюри, здійсненої баронесою фон Де-ринг, Микола змушує овдовілого Шадурського одружитися на сестрі. Ганна змушує князя розповісти, кому він віддав її дочка. Микола Чечевінскій допомагає сестрі домогтися відповіді від генеральші фон Шпільце, на яку вказує Шадурський. Ганна в жаху дізнається, що дівчина Маша, яку вона врятувала від самогубства, була її дочкою. Вона кидається на пошуки доньки, але знаходить її вмираючої від сухот, до якої довела Машу жахлива життя в публічному домі. На похороні Маші присутній і Іван Вересов. Незабаром він заповідає Ганні Чечевінской що залишилися в нього гроші і стріляється. Його ховають на кладовищі для самогубців і тварин, поруч з могилою улюбленої собачки його матері, княгині Шадурське.

Випадково побачивши фотографію компаньйонки Миколи, баронеси фон Дерінг, Ганна впізнає в ній свою колишню покоївку Наташу. Микола шантажує баронесу, щоб повернути сестрин гроші, але у відповідь на шантаж «ассоціатори» заманюють його кататися по підземних каналах Петербурга і там вбивають. Баронеса з Бодлевскім їдуть до Варшави, щоб там «ловити рибу в каламутній воді» польського повстання.

Володимир Шадурський одружується на багачці Шішнеевой, в їхній родині дотримується той же «декорум світських пристойностей», який дотримувався в сім'ї старших Шадурських. Князь має на утриманні «шість пар чудових коней і пару таких же танцівниць». Поважна генеральша фон Шпільце закриває свій промисел із влаштування різноманітних справ і робиться високоморальною особою.

Вийшовши з в'язниці, виправданий чоловік Бероева відвідує могилу дружини. Але на цвинтарі він зустрічає живу Юлію. Не бажаючи більше залишатися на батьківщині, де Юлія не має права навіть на життя, подружжя забирають дітей і їдуть до Сполучених Штатів.