Тибурцій розповідає судді про дружбу Васі з його дітьми. Той вражений. Батько почуває себе винним перед Васею. Немов звалилася стіна, довгий час розділяла батька і сина, і вони відчули себе близькими людьми. Тибурцій каже, що Маруся померла. Батько відпускає Васю попрощатися з нею, при цьому він передає через Васю гроші для Тибурція й застереження: чолі «поганого суспільства» краще сховатися з міста.

Незабаром майже всі «темні особи» кудись зникають. Залишаються лише старий «професор» і Туркевич, якому суддя іноді дає роботу. Маруся похована на старому кладовищі біля проваленим каплиці. Вася з сестрою доглядають за її могилкою. Іноді вони приходять на цвинтар разом з батьком. Коли ж Васі і Соні приходить час залишити рідне місто, над цією могилою вимовляють вони свої обітниці.

Короткий переказ твору Володимир Короленко

Вночі

Переповіла Маус

У спальні хлопчиків прокидається Вася на прізвисько Голован. Послухавши дощ і постеживши за таємничими нічними фігурами, він підходить до свічки в тазу, навколо якої традиційно проходять нічні зібрання 2 братів (Вася і Марк) і 2 сестер (Маша і Шура). Нянька спочатку забороняла зустрічатися серед ночі, але незабаром сторони прийшли до взаємною консенсусу. Незабаром прокидається Марк-Мордика. Вася розповідає всієї чесної компанії історії з життя їх родини, в тому числі з того періоду, коли «їх ще не було», але цим розповідям далеко не завжди вірять. Цієї ночі в сім'ї очікується поповнення, і хлопці обговорюють, звідки візьметься дитинка.Найпереконливішою дітям видається версія єврея Мошки: дітей приносять ангели. Незабаром розбуджені дівчинки і няня. Няня тікає, потім і діти йдуть до кімнати біля батьківської спальні, де вже сидять дядько Генріх (його дружина Катя померла при пологах пару років тому) і його брат - молодий лікар Михайло, який вважає себе занадто дорослим, щоб звертати увагу на дітей.

З'являється кучер Хведько; він виштовхує Марка в освітлену частину кімнати, щоб той дізнався, розпрягати чи коней. Діти цікавляться - то звідки ж беруться діти? - Але після звичайних «дорослих» версій, висловлених Михайлом (знайшли під лопухом, спустили на золотої нитки), самі розповіли про ангелів. Михайло щосили критикує їх - адже «істина вище особистого почуття!», Але Генріх підтримує малюків («відчувають таємницю і намагаються втілити її в образи»). Подивившись на новонароджену сестричку і побалакавши з Хведько на ганку, діти відправляються спати, отримавши пару ляпасів від няньки.