Короткий переказ твору Горацій (П'єр Корнель)

Давні союзники Рим і Альба вступили у війну один з одним. До цих пір між ворожими арміями відбувалися лише дрібні сутички, але тепер, коли військо альбанців стоїть біля стін Риму, має розігратися вирішальний бій.

Серце Сабіни, подружжя благородного римлянина Горація, виконано сум'яття і скорботи: нині в жорстокій битві буде розбита або її рідна Альба, або став її другою батьківщиною Рим. Мало того, що думка про поразку кожної зі сторін одно сумна для Сабіни, за злою волею долі в цій битві повинні оголити один проти одного мечі найдорожчі їй люди - її чоловік Горацій і три її брата, альбанців Куріацій.

Сестра Горація, Камілла, теж кляне злий рок, сведший в смертельній ворожнечі два дружніх міста, і не вважає своє становище більш легким, ніж становище Сабіни, хоча про це їй і виголошує їх з Сабіною подруга-повірниці Юлія. Юлія впевнена, що Каміллі пристало всією душею вболівати за Рим, оскільки тільки з ним пов'язують її народження і родинні зв'язки, клятва ж вірності, якої Камілла обмінялася зі своїм нареченим альбанців Куріацій, - ніщо, коли на іншу шальку терезів покладено честь і процвітання батьківщини.

Омліває хвилюванням про долю рідного міста і нареченого, Камілла звернулася до грека-віщуна, і той пророкував їй, що суперечка між Альбом і Римом вже назавтра закінчиться миром, а вона з'єднається з Куріацій, щоб більше ніколи не розлучатись. Сон, приснився Каміллі тієї ж ночі, розвіяв солодкий обман передбачення: уві сні їй наснилися жорстока різанина і купи мертвих тіл.

Коли раптом перед Каміллою постає живою неушкоджений Куріацій, дівчина вирішує було, що заради любові до неї благородний альбанец поступився боргом перед батьківщиною, і ні в якій мірі не засуджує закоханого.

Але виявляється, все не так: коли раті зійшлися для битви, вождь альбанців звернувся до римського царя Тулл зі словами про те, що треба уникнути братовбивства, - адже римляни і альбанців належать до жодного народу і пов'язані між собою численними родинними узами, він запропонував вирішити спір поєдинком трьох бійців від кожного війська з умовою, що те місто, чиї воїни зазнають поразки, стане підданим міста-переможця. Римляни з радістю прийняли пропозицію Альбанского вождя.

За вибором римлян за честь рідного міста належить битися трьом братам Горація. Куріацій і заздрить великої долі Гораціїв - возвеличити батьківщину або скласти за неї голови, - і шкодує про те, що при будь-якому результаті поєдинку йому доведеться оплакувати або принижену Альбу, або загиблих друзів. Горація, втіленню римських чеснот, незрозуміло, як можна сумувати про те , хто прийняв смерть на славу рідної країни.

За такими промовами друзів застає Альбанский воїн, що приніс звістку, що Альба обрала своїми захисниками трьох братів Куріацій. Куріацій гордий, що саме на нього і його братів впав вибір співвітчизників, але в той же час в душі йому хотілося б уникнути цього нового удару долі - необхідності битися з чоловіком своєї сестри і братом нареченої. Горацій, навпаки, гаряче вітає вибір альбанців, призначена йому ще більш піднесений жереб: велика честь битися за батьківщину, але при цьому ще подолати узи крові і людських уподобань - мало кому довелося здобувати настільки досконалу славу.

Камілла всіма силами прагне відрадити Куріацій вступати в братовбивчий поєдинок, заклинає його ім'ям їхнього кохання і ледь не домагається успіху, але благородний альбанец все ж таки знаходить в собі сили не змінити заради любові боргу.

Сабіна, на відміну від родички, не думає відмовляти брата і чоловіка від поєдинку, але лише хоче, щоб поєдинок цей не став братовбивчих, - для цього вона повинна померти, і зі смертю її перервуться родинні узи, що пов'язують Гораціїв і Куріацій.

Поява старого Горація припиняє розмови героїв з жінками. Заслужений патрицій велить синові і зятю, поклавшись на суд богів, поспішити до виконання високого обов'язку.

Сабіна намагається преобороть душевну скорботу, переконуючи себе в тому, що, хто б не ліг в сутичці, головне - не хто приніс йому смерть, а в ім'я чого, вона вселяє собі, що неодмінно залишиться вірною сестрою, якщо брат уб'є її чоловіка, або люблячою дружиною - якщо чоловік вразить брата. Але все марно: знову і знову зізнається Сабіна, що в переможця вона перш за все буде бачити вбивцю дорогої їй людини.

Сумні роздуми Сабіни перериває Юлія, яка принесла їй вісті з поля бою: заледве шестеро бійців вийшли назустріч один одному, по обидва ратям пронісся нарікання: і римляни і альбанців були обурені рішенням своїх вождів, які прирекли Гораціїв з Куріацій на злочинний братовбивчий поєдинок. Цар Тулл вислухав голос народу і оголосив, що слід принести жертви, щоб за нутрощами тварин дізнатися, угодний чи богам, чи ні, вибір бійців.

У серцях Сабіни і Камілли знову поселяється надія, але не надовго - старий Горацій повідомляє їм, що з волі богів їх брати вступили в бій між собою. Бачачи, в яке горе повалило жінок ця звістка, і бажаючи зміцнити їхні серця, батько героїв заводить мову про велич жереба своїх синів, вершать, подвиги на славу Риму; римлянки - Камілла за народженням, Сабіна чинності шлюбних уз - обидві вони в цей момент повинні думати лише про торжество вітчизни ...

Знову поставши перед подругами, Юлія розповідає їм, що два сини старого Горація попадали від