Короткий переказ твору Родогуна (П'єр Корнель)

Передмовою до авторського тексту служить фрагмент з книги грецького історика Аппиана Олександрійського (II ст.) «Сирійські війни». Описувані в п'єсі події відносяться до середини II ст. до н. е.., коли царство Селевкідів піддалося нападу з боку парфян. Передісторія династичного конфлікту викладається в розмові Тімагена (вихователя царевичів-близнюків Антіоха і Селевка) з сестрою Лаонік (повірниці цариці Клеопатри). Тімагена знає про події в Сирії з чуток, оскільки цариця-мати наказала йому укрити обох синів у Мемфісі відразу після гаданої загибелі свого чоловіка Деметрія і заколоту, піднятого узурпатором Трифоном. Лаонік ж залишилася в Селевкії і була свідком того, як незадоволений правлінням жінки народ зажадав, щоб цариця вступила в новий шлюб. Клеопатра вийшла заміж за свого дівера Антіоха, і вдвох вони здолали Трифона. Потім Антіох, бажаючи помститися за брата, обрушився на парфян, але незабаром загинув у бою. Одночасно стало відомо, що Деметрій живий і перебуває в полоні. Вражений зрадою Клеопатри, він замислив одружитися на сестрі парфянського царя Фраата Родогуне і силою повернути собі сирійський престол. Клеопатра зуміла дати відсіч ворогам: Деметрій був убитий - за чутками, самої царицею, а Родогуна опинилася в темниці. Фраат кинув на Сирію незліченну військо, однак, боячись за життя сестри, погодився укласти мир за умови, що Клеопатра поступиться трон старшому з синів, який повинен буде одружуватися на Родогуне. Обидва брати з першого погляду закохалися в полонених парфянських царівну. Один з них отримає царський титут і руку Родогуна - це знаменна подія покладе край тривалим смута.

Бесіда переривається з появою царевича Антіоха. Він сподівається на свою щасливу зірку і разом з тим не хоче знедолити Селевка. Зробивши вибір на користь любові, Антіох просить Тімагена переговорити з братом: нехай той царює, відмовившись від Родогуна. З'ясовується, що і Селевк бажає поступитися престол в обмін на царівну. Близнюки клянуться один одному у вічній дружбі - між ними не буде ненависті. Вони взяли занадто поспішне рішення: Родогуне личить царювати разом зі старшим братом, ім'я якого назве мати.

Стривожена Родогуна ділиться сумнівами з Лаонік: цариця Клеопатра ніколи не відмовиться від трону, так само як і від помсти. День вінчання таїть у собі ще одну загрозу - Родогуна страшиться шлюбного союзу з нелюбом. Їй доріг лише один з царевичів - живий портрет свого батька. Вона не дозволяє Лаонік назвати ім'я: пристрасть може видати себе рум'янцем, а особам царського роду належить приховувати свої почуття. Кого б небо ні вибрало їй в чоловіки, вона буде вірна боргу.

Побоювання Родогуна не марні - Клеопатра пашить злобою. Цариця не бажає відмовлятися від влади, яка дісталася їй занадто дорогою ціною, до того ж їй належить увінчати короною ненависну суперницю, яка викрала у неї Деметрія. Вона відверто ділиться своїми задумами з вірною Лаонік: трон отримає той із синів, хто помститься за матір. Клеопатра розповідає Антіох і Селевка про гірку долю їхнього батька, знищеного лиходійкою Родогуна. Право первородства потрібно заслужити - старшого вкаже смерть парфянської царівни.

Приголомшені брати розуміють, що мати пропонує їм знайти вінець ціною злочину. Антіох все ж таки сподівається пробудити добрі почуття в Клеопатрі, але Селевк в це не вірить: мати любить тільки себе - в її серці немає місця для синів. Він пропонує звернутися до Родогуне - нехай царем стане її обранець. Парфянская царівна, попереджена Лаонік, розповідає близнюкам про гірку долю їхнього батька, убитого лиходійкою Клеопатрою. Любов необхідно завоювати - чоловіком її стане той, хто помститься за Деметрія. Пригнічений Селевк говорить братові, що відмовляється від престолу і Родогуна - кровожерливі жінки відбили у нього бажання як царювати, так і любити. Але Антіох як і раніше переконаний, що мати і кохана не зможуть встояти перед слізними благаннями.

З'явившись до Родогуне, Антіох зраджує себе в її руки - якщо царівна палає жагою помсти, нехай уб'є його і ощасливить брата. Родогуна не може більше приховувати свою таємницю - серце її належить Антіох. Тепер вона не вимагає вбити Клеопатру, але договір залишається непорушним: незважаючи на любов до Антіоха, вона вийде заміж за старшого - за царя. Окрилений успіхом, Антіох поспішає до матері. Клеопатра зустрічає його суворо - поки він вагався і коливався, Селевк встиг помститися. Антіох визнається, що обидва вони закохані в Родогуну і не здатні підняти на неї руку: якщо мати вважає його зрадником, нехай накаже йому покінчити з собою - він підкориться їй без коливань. Клеопатра зломлена сльозами сина: боги прихильні до Антіох - йому судилося отримати державу і царівну. Безмірно щасливий Антіох йде, а Клеопатра велить Лаонік покликати Селевка, Лише залишившись одна, цариця дає волю гніву: вона як і раніше жадає помсти і насміхається над сином, який так легко проковтнув лицемірну приманку.

Клеопатра говорить Селевку, що він старший і йому по праву належить престол, яким хочуть заволодіти Антіох і Родогуна. Селевк відмовляється мстити: в цьому жахливому світі ніщо його більше не приваблює - нехай інші будуть щасливі, а йому залишається лише чекати смерті. Клеопатра усвідомлює, що втратила обох синів - клята Родогуна зачарувала їх, як раніше Деметрія. Нехай вони підуть за своїм батьком, але Селевк помре першим, інакше її чекає неминуче викриття.

Настає довгоочікувана мить