У відповідь на такі речі дон Дієго пропонує синові замість того, щоб даремно шукати погибелі, очолити загін сміливців і відобразити військо маврів, таємно під покривом ночі на кораблях підійшло до Севільї.

Вилазка загону під проводом Родріго приносить кастильцам блискучу перемогу - невірні біжать, двоє мавританських царів полонені рукою юного воєначальника. Все в столиці звеличують Родріго, одна лише Хімена як і раніше наполягає на тому, що її траурний убір викриває в Родріго, яким би відважним воїном він не був, лиходія і волає про помсту.

Інфанта, у чиїй душі не гасне, але, навпаки, дедалі сильніше розгоряється любов до Родріго, вмовляє Хімену відмовитися від помсти. Нехай вона не може піти з ним під вінець, Родріго, оплот і щит Кастилії, повинен і далі служити своєму государю. Але незважаючи на те, що він шануємо народом і любимо нею, Хімена повинна виконати свій обов'язок - вбивця помре.

Проте даремно Хімена сподівається на королівський суд - Фердинанд безмірно захоплений подвигом Родріго. Навіть королівської влади недостатньо, щоб гідно віддячити сміливця, і Фердінанд вирішує скористатися підказкою, яку дали йому полонені царі маврів: у розмовах з королем вони величали Родріго Сідом - паном, володарем. Відтепер Родріго буде зватися цим ім'ям, і вже одне тільки його ім'я стане приводити в трепет Гранаду і Толедо.

Незважаючи на надані Родріго почесті, Хімена припадає до ніг государя і благає про помсту. Фердинанд, підозрюючи, що дівчина любить того, про чию смерть просить, хоче перевірити її почуття: з сумним виглядом він повідомляє Хімене, що Родріго помер від ран. Хімена смертельно блідне, але, як тільки дізнається, що насправді Родріго живий-здоровий , виправдовує свою слабкість тим, що, мовляв, якби вбивця її батька загинув від рук маврів, це не змило б з неї ганьби; нібито вона злякалася того, що тепер позбавлена можливості мстити.

Якщо король пробачив Родріго, Хімена оголошує, що той, хто в поєдинку здолає вбивцю графа, стане її чоловіком. Дон Санчо, закоханий в Хімену, тут же викликається битися з Родріго. Королю не дуже до душі, що життя найвірнішого захисника престолу наражається на небезпеку не на полі брані, проте він дозволяє поєдинок, ставлячи при цьому умову, що, хто б не вийшов переможцем, йому дістанеться рука Хімени.

Родріго є до Хімене попрощатися. Та дивується, невже дон Санчо настільки сильний, щоб здолати Родріго. Юнак відповідає, що він відправляється не на бій, але на страту, щоб своєю кров'ю змити пляма ганьби з честі Хімени; він не дав себе вбити в бою з маврами, так як боровся тоді за вітчизну і государя, тепер же - зовсім інший випадок.

Не бажаючи смерті Родріго, Хімена вдається спочатку до надуманій доводу - йому не можна впасти від руки дона Санчо, оскільки це зашкодить його славі, тоді як їй, Хімене, відрадніше усвідомлювати, що батько її був убитий одним з найславетніших лицарів Кастилії, - але врешті- решт просить Родріго перемогти заради того, щоб їй не йти заміж за нелюба.

В душі Хімени все росте сум'яття: їй страшно подумати, що Родріго загине, а самій їй доведеться стати дружиною дона Санчо, а й думка про те, що буде, якщо поле бою залишиться за Родріго, не приносить їй полегшення.

Роздуми Хімени перериває дон Санчо, який постає перед нею з оголеним мечем і заводить мову про щойно завершився поєдинку. Але Хімена не дає йому сказати і двох слів, вважаючи, що дон Санчо зараз почне хвалитися своєю перемогою. Поспішивши до короля, вона просить його змилувався і не змушувати її йти до вінця з доном Санчо - нехай краще переможець візьме все її добро, а сама вона піде в монастир.

Даремно Хімена не дослухала дона Санчо, і тепер вона дізнається, що, ледве поєдинок розпочався, Родріго вибив меч з рук супротивника, але не побажав вбивати того, хто готовий був на смерть заради Хімени. Король проголошує, що поєдинок, нехай короткий і не кривавий, змив з неї пляма ганьби, і урочисто вручає Хімене руку Родріго.

Хімена більше не приховує своєї любові до Родріго, але все ж і тепер не може стати дружиною вбивці свого батька. Тоді мудрий король Фердинанд, не бажаючи лагодити насильства над почуттями дівчини, пропонує покластися на цілющу властивість часу - він призначає весілля через рік. За цей час затягнеться рана на душі Хімени, Родріго ж зробить чимало подвигів на славу Кастилії і її короля.