Короткий переказ твору Цінна (П'єр Корнель)

Емілією володіє пристрасне бажання помститися Августу за смерть батька, Кая Торанія, вихователя майбутнього імператора, страченого ним під часи тріумвірату У ролі свершітеля помста вона бачить свого коханого, Цінну; як не боляче Емілії усвідомлювати, що, піднімаючи руку на всемогутнього Августа, Цінна наражає на небезпеку свою, безцінну для неї життя, все ж борг - понад усе. ухилитися від заклику боргу - найбільша ганьба, той же, хто борг свій виконає, гідний вищої честі. Тому, навіть гаряче люблячи Цінну, Емілія готова віддати йому руку, лише коли їм буде убитий ненависний тиран.

Повірниці Емілії, Фульвія, намагається відмовити подругу від небезпечного задуму, нагадує, якими почестями і пошаною оточив Емілію Август, спокутуючи тим самим стару провину. Але Емілія стоїть на своєму: злочин Цезаря може спокутувати тільки смерть. Тоді Фульвія заводить мову про небезпеку, яка чекає на Цінну на шляху помсти, і про те, що і без Цінни серед римлян в Августа не злічити ворогів, що жадають смерті імператора; так чи не краще надати розправу з тираном одному з них? Але ні, Емілія вважатиме борг помсти невиконаним, якщо серпня буде убитий кимось іншим.

Цінною ж складений ціла змова проти імператора У тісному колі змовників всі як один палають ненавистю до тирана, трупами вимостили собі дорогу до римського престолу, всі як один жадають смерті людини, заради власного піднесення зануривши країну в безодню братовбивчої різанини, зради, зрад і доносів. Завтра - вирішальний день, в який тираноборців порішили або позбавити Рим від Августа, або самим скласти голови. Ледве Цінна встигає розповісти Емілії про плани змовників, до нього є вольноотпущеннік Евандр зі звісткою, що Август вимагає до себе його, Цінну, і другого вождя змови - Максима. Цінна збентежений запрошенням імператора, яке, втім, ще не означає, що змова розкрита, - як його самого, так і Максима серпня числить серед найближчих своїх друзів і нерідко запрошує для ради.

Коли Цінна з Максимом є до Августа, імператор просить усіх інших вийти, а до двох друзям звертається з несподіваною промовою: він обтяжується владою, сходженням до якої колись впивався, але тепер несучої йому лише тяжкий тягар турбот, загальну ненависть і постійний страх насильницької смерті. Серпень пропонує Цінне і Максиму прийняти з його рук правління Римом і самим вирішувати, чи бути їхній рідній країні республікою або імперією.

Друзі по-різному зустрічають пропозицію імператора. Цінна переконує Августа, що імператорська влада дісталася йому по праву доблесті і сили, що при ньому Рим досяг небаченого досі розквіту; виявися владу в руках народу, безглуздою натовпу, і країна знову загрузне в усобицях, величі Риму неминуче настане кінець. Він упевнений, що єдине правильне рішення для Августа - зберегти за собою престол. Що ж до смерті від руки вбивць, то вже краще померти владикою світу, ніж тягнути існування пересічного підданого чи громадянина.

Максим, у свою чергу, всією душею вітав би зречення Августа і встановлення республіки: римляни здавна славляться вільнолюбством, і, якою б законної не була влада імператора, вони завжди навіть у самому мудрого правителя будуть бачити передусім тирана.

Вислухавши обох, Август, якому благо Риму незрівнянно дорожче власного спокою, приймає доводи Цінни і не складає з себе імператорської корони. Максима він призначає намісником на Сицилії, Цінну ж залишає при собі і віддає йому в дружини Емілію.

Максим у подиві, чому раптом вождь змовників став другом тиранії, але Цінна пояснює йому, навіщо він переконував Августа не залишати престол: по-перше, свобода не є свобода, коли її приймають з рук тирана, а по-друге, імператору не можна дозволити так просто піти на спокій - він смертю повинен спокутувати свої злодіяння. Цінна не зрадив справи змовників - він помститься у що б то не стало. Максим нарікає своєму вільновідпущеники Евфорбу на те, що Рим не отримав вольності лише по примсі закоханого в Емілію Цінни; тепер Максиму доведеться йти на злочин на благо щасливого суперника - він, виявляється, давно любить Емілію, але та не відповідає йому взаємністю. Хитрий Евфорб пропонує Максиму певніше, на його погляд, засіб і не обагряє рук в крові Августа, і дістати Емілію - потрібно донести імператору про змову, всі учасники якого, крім Цінни, нібито покаялися і благають про прощення.

Тим часом Цінна, зворушений величчю душі серпня, втрачає колишню рішучість - він усвідомлює, що перед ним стоїть вибір: зрадити государя або кохану; вб'є він Августа чи ні - в обох випадках здійснить зрада. Цінна ще плекає надію, що Емілія дозволить його від клятви, але дівчина непохитна - якщо вона присягнулася помститися Августу, вона доб'ється його смерті будь-яку ціну, хай навіть ціною свого життя, яка їй віднині не мила, раз вона не може з'єднати її з коханим -клятвопорушником. Що ж до того, що Август великодушно вручив її Цінне, то приймати такі дари означає раболіпствувати перед тиранією.

Речі Емілії змушують Цінну зробити вибір - як не тяжко це йому, він дотримається обіцянки і покінчить з Августом.

Вільновідпущеник Евфорб представив Августу вся справа так, що, мовляв, Максим щиро розкаявся в злому намірі проти особи імператора, а Цінна, навпаки, наполягає сам і перешкоджає іншим змовникам визнати свою провину. Міра ж каяття Максима настільки велика, що в розпачі він