Одужавши, Меріан намагається розібратися у подію. Їй вдається знайти і за допомогою підкупу звільнити Лору - зламану, що залишилася без імені і багатства. З експедиції повертається Уолтер. Прийшовши вклонитися могилі Лори, він зустрічає там Меріан і мінливу, страшно схожу на Ганну Катерік Лору. Уолтер знімає квартиру, де вони оселяються втрьох, і спільними зусиллями він і Меріан допомагають Лорі потроху прийти в себе. Уолтер вирішує повернути Лорі її ім'я. Зрозумівши, що сер Персіваль Глайд ховав Ганну Катерік в божевільні, тому що боявся викриттів, Уолтер починає з'ясовувати, яких саме. Він відвідує мати Анни, місіс Катерік. Вона цілком виразно відмовляється допомогти Хартрайт вивести Персиваля глайд на чисту воду, при цьому безсумнівно, що вона ненавидить глайд і буде рада, якщо Уолтер зуміє порахуватися з ним. З розмов з місіс Катерік, матір'ю Анни, з паламарем церкви Старого Уелмінгама, містером Уансборо, у якого виявилася скопійованій книга церковних метричних записів, Уолтер розуміє, що шлюб батьків глайд не був зареєстрований, отже, у нього немає прав ні на титул, ні на земельні володіння. Свого часу Глайд отримав доступ до ризниці і можливість підробити запис завдяки місіс Катерік, але коли її чоловік запідозрив любовний зв'язок між ними, Глайд не спростував цього припущення, боячись виявити справжню причину своїх зустрічей з нею. Згодом він неодноразово допомагав місіс Катерік грошима. Ненависть до Анни і страх перед нею були викликані тим, що дівчина наважилася повторити слідом за матір'ю, що їй відома таємниця глайд. Цього було достатньо, щоб бідна дівчина опинилася в божевільні, а її мови - що б вона не стверджувала - не могли вважатися свідченням. Відчуваючи небезпеку, Персіваль Глайд прагне всіма силами перешкодити Уолтеру дістатися до істини, потім, не підозрюючи про існування дубліката, вирішує спалити книгу реєстрації, але при пожежі в церкві згорає сам.

Граф Фоско вислизає від переслідування. Випадково в театрі Уолтер бачить графа і помічає його явний переляк при вигляді свого приятеля професора Піски, який не дізнається графа (втім, той міг змінити зовнішність, та й роки зробили своє). Очевидно, розуміє Уолтер, граф Фоско був членом того ж таємного товариства, що і Піску. Страх графа можна пояснити його відступництвом, зрадою інтересів братства і очікуванням неминучої відплати. Уолтер змушений вдатися до допомоги Піски. Він залишає професору запечатаний конверт з листом, в якому викриває графа і просить покарати його, якщо Уолтер не повернеться до призначеного часу на наступний день. Прийнявши ці запобіжні заходи, Уолтер Хартрайт приходить до графа Фоско і змушує його написати історію скоєного ним і глайд шахрайства. Граф, з притаманним йому самовдоволенням, натхненно пише, витративши на це заняття майже всю ніч, а графиня готується до нагальному від'їзду, час від часу з'являючись і демонструючи Уолтеру свою ненависть до нього.

Грунтуючись на розбіжності у датах: свідоцтво про смерть видано раніше, ніж відправлено лист Фредеріка Ферлі, в якому міститься запрошення племінниці в гості, Уолтеру вдається довести, що Лора жива, а замість неї похована Анна Катерік. Напис на пам'ятнику тепер змінена. Ганна Катерік, жінка в білому, після смерті знайшла те, до чого прагнула: вона спочиває поруч з місіс Ферлі, яку так любила.

Лора і Уолтер вінчаються. Життя їх потроху налагоджується. Уолтер багато працює. Опинившись через деякий час у справах в Парижі, він бачить виловлений з Сени труп графа Фоско. На тілі немає ніяких слідів насильства, якщо не рахувати двох ножових порізів на руці, сховав клеймо - мітку таємного товариства розміром з невелику монету (така ж мітка є на руці у Піски). Повернувшись до Лондона, Уолтер не застає вдома ні Лори з піврічним сином, ні Меріан. Йому передають записку дружини з проханням негайно і ні про що не турбуючись приїхати в Ліммерідж. Там його зустрічають схвильовані Лора і Меріан, Після смерті дядька фамільного маєтку відійшло у володіння Лори. І малюк Уолтер, молодий спадкоємець Ліммеріджа, якого тримає на руках Меріан, тепер може вважатися одним з родовитої поміщиків Англії.