Короткий переказ твору Ангел мій (Сідоні-Габріель Колетт)

Їй майже п'ятдесят, йому - удвічі менше, їх зв'язок триває вже сім років. Вона називає його Ангелом. Він збирається одружитися: мати підшукала йому наречену - юну Едме.

Леоні Вальсон, відома під ім'ям Леа де лувале, завершує благополучну кар'єру забезпеченої куртизанки. Вона приховує свій вік - лише іноді млосно визнається, що на схилі життя може дозволити собі деякі примхи. Ровесниці захоплюються її залізним здоров'ям, а жінки молодші, яких мода 1912 нагородила сутулою спиною і стирчить животом, ревниво поглядають на її високий бюст. Але більше всього і ті й інші заздрять молодому красивому коханцеві.

Колись Ангел був для Леа просто Фредом - синочком її подруги Шарлотти Пелу. Чарівний, немов херувим, малюк пізнав всі радощі безпутного дитинства. Як і личить істинної повії, мати доручив його слугам, а потім здала в колежу. Переживши своє останнє любовну пригоду, мадам Пелу виявила, що хлопчик став неймовірно худим і навчився відчайдушно лихословити. Вона забрала його додому, і він тут же зажадав коней, машин, коштовностей, пристойного місячного утримання - одним словом, повної свободи. Леа частенько заглядає в Нейі: за двадцять років знайомства вони з Шарлоттою скоротав разом стільки сумних вечорів, що вже не могли обходитися один без одного. Ангел вів розгульне життя, у нього з'явилася задишка, він постійно кашляє і скаржиться на мігрені. Шарлотта з тихою ненавистю дивилася на білу рум'яну Леа - занадто разючий контраст з чахнущая на очах сином. Пошкодувавши «гидкого хлопчиська», Леа вивезла Ангела на природу. За одне літо, проведене в Нормандії, він від'ївся і зміцнів: Леа пичкала його полуницею з вершками, змушувала робити гімнастику, вела на далекі прогулянки - вночі він засинав умиротворений, поклавши голову їй на груди. Тоді Леа була впевнена, що восени відпустить Ангела «на волю». Їй часом здавалося, ніби вона спить з негром або китайцем - позитивно вони з Ангелом розмовляли на різних мовах. Повернувшись до Парижа, Леа зітхнула з полегшенням - з скороминущої зв'язком було нарешті покінчено. Але вже на наступний вечір хлопець увірвався в особняк на вулиці Бюжо, і через мить вони лежали у великій м'якій постелі Леа.

З тієї ночі минуло сім років. Заздрісні зітхання старіючих подруг не турбують Леа. Зрештою, вона не тримає Ангела на прив'язі - той може піти у будь-який момент. Звичайно, він божественно красивий, але при цьому жадібний, егоїстичний, розважливий. По суті, він просто альфонс: сім років живе у неї на утриманні і холоднокровно вислуховує образливі натяки. Леа переконує себе, що легко знайде йому заміну, а звістка про майбутнє весілля зустрічає скептично: віддати на розтерзання Ангелу молоденьку дівчину - яка безрозсудна думка! Едме всього вісімнадцять років, вона чарівна і боязко. Що до Ангела, то він впевнений у власній привабливості: Едме повинна благословляти долі за нечуване щастя.

Черговий візит в Нейі перетворюється на кошмар: Шарлотту відвідала ще одна «подружка» - бридко стара Лілі зі своїм юним коханцем Гвідо. При погляді на цю парочку Леа відчуває нудоту. Повернувшись додому, вона намагається розібратися у своїх відчуттях: її б'є озноб, але температури немає. Місяць тому Ангел одружився - значить, це біль втрати. Зараз вони з Едме в Італії і напевно займаються любов'ю. Леа занадто пишається своєю витримкою, щоб опуститися до страждань. Вона негайно залишає Париж, нікому не залишивши адреси, а в коротенькій записочці, адресованої Шарлотті, прозоро натякає, що причиною від'їзду став новий роман.

Ангел повертається в Нейі з молодою дружиною. У материнському домі йому все здається потворним в порівнянні з вишуканою обстановкою Леа. Едме дратує його своєю покірністю. Шарлотта, злобна по натурі, не пропускає нагоди якомога болючіше вколоти невістку. Ангел тяготиться новим життям і постійно згадує коханку - з ким же, чорт забирай, вона поїхала? Як-то раз він виходить прогулятися, і ноги самі несуть його знайомою дорогою на вулицю Бюжо. Але консьєрж нічого не знає про Леа.

У ресторані Ангел зустрічає віконта Десмона - приятеля колишніх розгульних днів. Раптово зважившись, він їде в готель «Морра, де Десмон знімає номер. Едме лагідно зносить втеча чоловіка. Десмон знаходить життя прекрасним, оскільки Ангел платить йому набагато щедріше, ніж у роки юності. Після півночі Ангел завжди йде - ці прогулянки незмінно завершуються у особняка Леа. Вікна на другому поверсі зяють мертвої чорнотою. Але одного разу там спалахує світло. Слуги вносять в будинок валізи. Ангел хапається рукою за серце. Напевно, це і є щастя? Ось тепер можна приголубити бідолаху Едме.

Викладаючи з валіз речі, Леа посилено бореться з наростаючою і незрозумілою тугою. Минуло півроку: вона схудла, відпочила, розважилася з випадковими знайомими і розлучилася з ними без усякого жалю. Це все були чоловіки у віці, а Леа терпіти не могла зів'ялого тіла: вона не створена для того, щоб закінчити життя в обіймах старого - ось уже тридцять років їй належать сяючі молодики й тендітні підлітки. Ці молокососи зобов'язані їй здоров'ям і красою - вона не тільки вчила їх любові, але оточувала справді материнською турботою. Хіба не вона врятувала Ангела? Але другого разу не буде, хоча «бридке хлопчисько», за чутками, утік з дому,

Шарлотта Пелу завдає Леа візит, бажаючи повідомити радісну звістку: Ангел повернувся до