Короткий переказ твору Атласний черевичок (Поль Клодель)

Дія розгортається в кінці XVI або початку XVII ст. На чотирьох континентах, скрізь, де в Іспанії є які-небудь володіння або де вона намагається ще щось завоювати, а також на морських просторах, тобто гігантської сценою цієї об'ємної, на п'ятсот сторінок , п'єси є весь світ, весь всесвіт. Складається вона з чотирьох «днів», тобто з чотирьох дій. Драма «Атласний черевичок» створювалася явно з оглядкою на традицію християнських містерій, де на сцену переносилися оповіді про святих, мучеників, ангелів. Тут теж є серед персонажів святі та ангели, і п'єса така ж монументальна, якими нерідко бували містерії.

Вся дія п'єси передує сценою, що виконує функцію прологу. Посеред пустельного океану, на рівній відстані від Європи і від Америки плаває уламок корабля з розп'ятим на обрубці від щогли іспанським ченцем-місіонером, членом єзуїтського ордену. Єзуїт вимовляє передсмертний монолог, де спочатку. дякує Богові за всі свої страждання, а потім просить його, щоб він надав можливість його братові Родріго де Манакор випробувати велику пристрасть, щоб той, пройшовши через усі випробування, прийшов в кінці кінців до Бога.

Судячи з усього, Всевишній зглянувся до прохання єзуїта, тому що до моменту початку основної дії п'єси Родріго і дена Пруеса, друге головна дійова особа, вже давно люблять один одного. З них двох першою на сцені з'являється вона. З'являється разом зі своїм суворим чоловіком, королівським суддею доном Пелагеї. Дон Пелагія був другом її батька, а коли той помер, одружився на що залишилася в Мадриді без будь-якої підтримки дівчині. Між ними немає любові, і тому дена Пруеса легко закохується в Родріго, якого вона в минулому врятувала від смерті, виходить його після корабельної аварії. Однак, будучи жінкою високоморальної, вихованої в строгих правилах католицької релігії, вона всіляко чинить опір своїм бажанням змінити чоловікові. Щоб в якийсь момент не піддатися спокусі, вона залишає в руках скульптурного зображення Діви Марії свій атласний черевичок, щоб, якби їй спрямувати свої стопи у бік пороку, у неї тут же закульгав б нога. Однак, незважаючи на цей своєрідний обітницю, вона все ж намагається возз'єднатися з Родріго і їде в родовий замок останнього, де той заліковує отримані в бою рани. Але попередньо вона сповіщає про свій намір дона Пелагія і тому, опинившись в замку, зустрічає там не Родріго , а свого чоловіка. Той приїжджає в замок не для того, щоб покарати її, а для того, щоб, знаючи її горду натуру, запропонувати їй добровільно піддатися випробуванню: відправитися до Африки і взяти там на себе командування Могадор, фортецею, що грає роль іспанського форпосту на кордоні з мавританськими володіннями. Це призначення вже погоджено з королем. Дон Пелагія прощається з Пруесой, як згодом виявляється, назавжди.

Тим часом у Могадор вже є один комендант, дон Ескамільо, давно закоханий в Пруесу людина, вже не раз пропонував їй кинути чоловіка і відправитися туди ж, до Африки, в царство вогненної стихії, яка дуже люб'язна його бунтарської натурі. Сенс призначення Пруеси йому в допомогу полягає в тому, щоб вона контролювала його, оскільки дона Ескамільйо вже давно і не без підстави підозрюють у тому, що він виношує зрадницькі плани і збирається навіть прийняти іслам. Стало бути, місія Пруеси полягає в тому, щоб захищати іспанські володіння від нападів маврів і щоб утримувати цього потенційного ренегата від зради, а саму себе - від гріховних бажань. Таким чином, пристрасть Пруеси направляється у благу русло. Те ж саме відбувається і з Родріго де Манакор. З'являючись вперше на сцені, він в діалозі з китайцем, який виконує при ньому функції слуги, розповідає, що заради задоволення своєї пристрасті до Доньє Пруесе він готовий знищити всі перешкоди. Але оскільки через суперечливої поведінки Пруеси обставини складаються так, що пристрасть його все-таки залишається незадоволеною, він спрямовує всю свою енергію на завоювання для Іспанії нових земель. А Пруеса відтепер перетворюється для нього в «дороговказну зірку». Іспанія в ті часи була схильна вважати себе центром християнського світу і надзвичайно успішно здійснювала свою завойовницьку політику. Прагнучи оволодіти всією планетою, і подібні надлюдські завдання не могли не спокушати одержимих ідеєю абсолюту конкістадорів начебто Родріго. Матеріальні інтереси Іспанії, що виражалися в її колонізаторської практиці, збігалися з її духовними і ідеологічними інтересами. Звідси спроба поширення на весь світ також і християнської релігії. Родріго персоніфікує в очах Клоделя ідею звернення до католицизму всієї Планети. Але для того, щоб оволодіти душами людей, недостатньо підкорити їх силою зброї. Щоб ідея християнства восторжествувала, щоб дух став сильніше військової сили, треба, пройшовши через випробування, опроститься. Саме це і відбувається з Родріго. А інструментом його спрощення і одночасно його вдосконалення стає Пруеса. Король, дізнавшись, що в недавно підкореної Америці зріє смута, призначає Родріго віце-королем іспанських заморських територій. Родріго проявляє свій норовливий характер: вимагає, щоб Пруесу повернули з Африки. Потім він упокорюється, але, перш ніж відправитися до Америки, робить спробу побачитися з Пруесой, пливе в Могадор. Однак Пруеса наказує йому відправитися в дорогу одному. І Родріго кориться, незважаючи на муки ревнощів, розуміючи, що йому, щоб заслужити любов Пруеси, необхідно перетворити свою пристрасть в щось духовне. Їх містичне одруження має відбутися на небесах. Незадоволена