Короткий переказ твору Міхаель Кольхаас (Генріх фон Клейст)

Дія відноситься до середини XVI ст., До періоду Реформації. Міхаель Кольхаас, головний герой повісті, заробляє на життя розведенням і продажем коней. Це простий і справедлива людина, високо цінує свою честь і гідність.

Одного разу він направляється в Лейпциг і, переходячи через кордон, бачить на саксонської стороні у лицарського замку шлагбаум. Він здивований. Йому вже сімнадцять разів доводилося переходити через кордон, але жодного разу дорогу йому не перекривав шлагбаум. З'ясовується, що старий барон, власник замку, помер і на його місце прийшов його спадкоємець юнкер Венцель фон Тронка. Саме він і ввів ці нововведення. Міхаель Кольхаас оплачує прикордонний внесок і переганяє свій табун на саксонську землю. Однак, коли він наближається до шлагбауму, його гукає з башти замку чийсь голос і наказує зупинитися. З замку виходить доглядач і вимагає у Міхаеля пропуск, без якого нібито жоден баришник з кіньми не може бути пропущений через кордон. Юнкер підтверджує слова доглядача і пропонує з'їздити за пропуском, а в заставу залишити пару вороних у нього в стайнях. Міхаель обурений подібним насильством, але робити йому нічого не залишається, як залишити свого слугу Герзе з воронами, самому з іншим табуном пройти в Лейпциг на ярмарок, а по дорозі, в Дрездені, роздобути перепустку. У дрезденської ратуші від знайомих радників він дізнається, що історія з пропуском - вигадана, і отримує того письмове підтвердження. Розпродавши табун, він через кілька днів повертається до Тронкенбург за своїми воронами. Там він дізнається, що його слуга був побитий і вигнаний із замку. У стайні ж він бачить замість своїх випещених коней пару худих виснажених шкап. Кольхаас відмовляється забирати коней в такому стані і вимагає, щоб йому повернули його вороних в тому вигляді, в якому він їх залишив. Юнкер йде, ляскаючи перед його носом дверима. Кольхаас залишає своїх коней там, де вони стоять, і їде з загрозою, що доб'ється справедливості.

Приїхавши додому, він дізнається, що його слуга Герзе повернувся весь побитий два тижні тому, але до цих пір так і не одужав. Герзе повідомляє Кольхаас, що його коней нещадно експлуатували, ганяли на непосильні для них орні роботи, замість стайні перевели у свинарник, а коли Герзе повів їх купати за ворота замку, на нього налетіли доглядач і керуючий зі слугами, скинули його з коня в бруд, побили до напівсмерті, відібрали коней і прогнали геть із замку.

Міхаель Кольхаас обіцяє своєму слузі, що помститься за нього і доб'ється справедливості. Він відправляється в Дрезден подавати скаргу до суду. За допомогою знайомого законознавця становить позов, в якому докладно описує насильство, вчинене юнкером Венцелем фон Тронка, і вимагає, щоб винний відшкодував йому шкоди, а сам поніс заслужене покарання. Після нескінченних, що тривали протягом року зволікань він дізнається, що його справу було програно, оскільки у юнкери виявилося два наділених високою владою родича: Гінце і Кунц тло Тронка, з яких один складається при государі кравчі, а інший - камергером.

Кольхаас не втрачає надії домогтися справедливості і передає свою скаргу особисто Бранденбурзькому курфюрсту. Він виявляється дуже засмучений, коли дізнається, що курфюрст переадресував її своєму канцлеру, графу Кальгейму, що знаходиться у властивості з будинком Тронка. Кольхаас знову отримує відмову та наказ більше не турбувати вищі інстанції своїми плітками і чварами. Потім від одного приїжджого йому стає відомо, що його вороних і раніше вживають в Трокенбурге на польових роботах разом з іншими кіньми.

Тоді Кольхаас запрошує до себе старосту, свого сусіда, вже давно збирався розширити свої земельні володіння, і пропонує йому купити все його майно в Бранденбурзі та Саксонії, за винятком коней. Староста приймає його пропозицію. Дружина Міхаеля Кольхаас налякана його планами домагатися визнання своїх прав незаконними способами. Вона пропонує йому свою допомогу, хоче поїхати в Берлін і сама подати прохання государеві, оскільки вважає, що у жінки більше шансів звернути на себе увагу. Витівка ця виявляється ще менш вдалою, ніж всі попередні. Лізбет повертається з небезпечною раною в грудях. Очевидно, вона з таким завзяттям пробиралася до государя, що отримала від одного із охоронців удар списом в груди. Через кілька днів вона помирає на руках у вбитого горем Міхаеля.

Повернувшись після похорону додому, Кольхаас складає лист, в якому наказує юнкеру доставити йому його відгодованих вороних, потім збирає сімох своїх слуг, озброює їх і відправляється на приступ замку. Замок він підпалює, а слуг, незадоволених своїм паном, озброює і приєднує до свого загону . Самому юнкеру Венцелю вдається втекти. Деякий час він ховається в монастирі, де настоятелькою є його тітка. Однак коли Кольхаас із загоном прибуває в монастир, то з'ясовується, що Венцель фон Тронка знову від нього вислизнув і попрямував в Віттенберг.

У Віттенберзі, розуміючи, що зі своїм загоном в десять чоловік він не зможе впоратися з цілим містом, Кольхаас складає відозву, в якій викладає все, що з ним сталося, і закликає кожного доброго християнина стати на його бік. Його загін зростає, кількість прихильників теж збільшується. Він уникає прямого зіткнення з військами, висланими проти нього урядом, і ховається в лісах. Час від часу він повертається до міста і знову й знову підпалює його. На захист Віттенберга