Короткий переказ твору Принц Фрідріх хомбургського (Генріх фон Клейст)

У центрі драми - битва при Фербелліне (1675), багато в чому визначила подальшу долю Німеччини.

Принц Фрідріх Артур хомбургського, генерал від кавалерії, вночі в сонному заціпенінні сидить під деревом у саду замку і плете лавровий вінок. Курфюрст Браденбургскій, Фрідріх Вільгельм; курфюрстіна, принцеса Наталія Оранська і граф фон Гогенцоллерн з почту курфюрстіни виходять із замку і з балюстради дивляться на принца. Поки принц знаходиться в напівдрімоті, вони вирішують над ним пожартувати. Курфюрст бере у принца вінок, обмотує його ланцюгом зі своєї шиї і передає принцесі. Принц встає, а курфюрст з принцесою, високо приподнимающий вінок, відступають назад. Всі йдуть вгору по сходах. Принцу здається, що він все ще спить. Курфюрст з принцесою входять в замок і зачиняють перед ним двері, однак він встигає зірвати рукавичку з руки Наталії. Принц у крайнє здивування дивиться на двері і на рукавичку, потім, спустившись вниз, при окрик Гогенцоллерна падає як підкошений. Гогенцоллерн заговорює з принцом, і принц поступово починає усвідомлювати, де він знаходиться. Він розповідає графу свій сон, а граф, за домовленістю з курфюрстом, нічим не дає йому зрозуміти, що все з ним трапилося було наяву. Принц, однак, не пам'ятає, що за дівчина була з курфюрстом, і здивований, що після пробудження рукавичка не зникла.

Наступного ранку в залі замку збираються курфюрст, фельдмаршал Дерфлінг, принц хомбургського з рукавичкою за колеться і інші офіцери. Курфюрстіна і принцеса Наталія сідають осторонь. Фельдмаршал диктує офіцерам складений курфюрстом план битви. Все, крім принца, записують. Принц тільки робить вигляд, що пише, сам же розмірковує про те, кому належить захована за його Колетом рукавичка. Незабаром він з'ясовує з допомогою хитрості, що рукавичка належить принцесі Наталії. До того часу виявляється, що фельдмаршал вже закінчив диктувати наказ, і принц розуміє, що майже всі прослухав. Курфюрст ж у наказі особливо підкреслював, що до його сигналу ніхто не повинен рухати війська у вирішальний наступ. Принц все ще знаходиться під враженням свого віщого, як він вважає, сну.

На полі битви, бачачи, як у курфюрста потрапляє гарматне ядро і він гине, принц, охоплений люттю і жагою помсти, раніше загального сигналу веде свої війська у наступ і змушує шведів бігти. Його маневр сприяє перемозі над противником.

Трохи пізніше курфюрстіна, дізнавшись про загибель свого чоловіка, оплакує його смерть. Принцеса Наталія намагається підтримати курфюрстіну, але й сама дуже засмучена, оскільки давно вже є сиротою, а тепер втратила і останнього родича і покровителя. Підоспілий до цього часу принц хомбургського пропонує їй свою руку і серце і клянеться, що навіки буде для неї опорою. Наталія приймає його пропозицію і стає його нареченою.

Раптово входить вахмістр і повідомляє, що курфюрст живий. Замість нього убитий один з офіцерів, яка обмінялася з курфюрстом конем. Сам Фрідріх Вільгельм знаходиться в даний момент в Берліні і наказує віддати під суд того, хто хоч і здобув перемогу, але разом з тим виявив непослух, порушивши наказ і виступивши раніше покладеного терміну. Він не хоче випадкових перемог і вважає, що вартий кари.

Принц прибуває до Берліна, де його заарештовують і відвозять у в'язницю назад у Фербеллін. У в'язниці до принца входить його друг граф фон Гогенцоллерн і повідомляє, що суд засудив його до смерті. Принца анітрохи не турбує ця звістка, оскільки він не вірить, що курфюрст, з дитинства ставився до нього як до сина, дозволить привести цей вирок у виконання. Однак коли він дізнається, що курфюрст вже підписав постанову суду, то позбавляється присутності духу, Гогенцоллерн наводить принца на думку, що, можливо, він порушив якісь плани Фрідріха Вільгельма. Він припускає, що невдоволення курфюрста викликано небажанням принцеси Наталії, зарученою з принцом хомбургського, вийти заміж за шведського короля Карла, який ставить це умовою підписання мирного договору. Гогенцоллерн радить принцу попросити заступництва у курфюрстіни, адже турботу про принца, як про власного сина, заповіла їй його покійна мати. Принц залишає в'язницю під чесне слово і відправляється до курфюрстіне і Наталії. Курфюрстіна каже, що вже просила за нього перед курфюрстом, але безрезультатно. Тоді Наталія, дізнавшись про те, що, можливо, і сама винна в невдоволенні Фрідріха Вільгельма, відправляється до дядька вступитися за принца хомбургського. Курфюрстіна ж радить йому озброїтися мужністю.

Наталія йде в кабінет до Фрідріха Бранденбурзькому, падає перед ним на коліна і благає пощадити принца. Вона описує, в якому жалюгідному стані перебуває колись сміливий воїн принц хомбургського, і каже, що він не бажає помирати і просить про пощаду. Курфюрст в замішанні зізнається, що вважав, ніби принц згоден з вироком суду і усвідомлює свою провину. Якщо це не так, то він ні за що не наважиться піти проти думки принца і пише йому листа, де говорить, що коли принц не схвалює вироку суду, то нехай напише підтвердження цьому і буде вільний. Наталія бере послання курфюрста, дякує йому в сльозах і погоджується власноруч передати принцу конверт.

До кімнати до принцеси, що одночасно є і шефом драгунського полку, входить офіцер. Він передає пакет з проханням від усього її полку на захист принца і просить, щоб Наталія приєднала свій підпис до решти. Принцеса охоче це робить. На додаток