Короткий переказ твору Розбитий глечик (Генріх фон Клейст)

Дія п'єси відбувається на початку XIX ст. в голландському селі Гуйзум, поблизу Утрехта, в січні. Місце дії - судная світлиця. Адам, сільський суддя, сидить і перев'язує собі ногу. Заходить Ліхт, писар, і бачить, що у Адама все обличчя в саднах, під оком синець багряний, з щоки вирваний жмут м'яса. Адам пояснює йому, що вранці, вставши з ліжка, він втратив рівновагу, впав головою прямо в піч і до того ж вивихнув собі ногу. Писар Ліхт повідомляє йому, що в Гуйзум з Утрехта їде з ревізією член суду, радник Вальтер. Він перевіряє всі суди в окрузі. Напередодні він побував у сусідній з Гуйзумом селі Хол і після перевірки усунутий з посади місцевих суддю і писаря. Суддя рано вранці був знайдений в клуні висить на кроквах. Він повісився після того, як Вальтер посадив його під домашній арешт. Проте так-сяк вдалося його повернути до життя. З'являється слуга радника Вальтера і оголошує, що його господар прибув до Гуйзум і скоро з'явиться до суду.

Адам стривожений і наказує принести його одяг. Виявляється, що перуки ніде не можуть знайти. Служниця заявляє, що перуку в даний момент знаходиться у перукаря, а другого вже вчора, коли об одинадцятій годині вечора суддя Адам повернувся додому, на його голові не було. Голова була вся в синцях, а служниці довелося стирати з неї кров. Адам спростовує її слова, говорить, що вона переплутала, що додому він повернувся в перуці, а вночі його зі стільця стягнула кішка і окотилася в ньому.

Входить Вальтер і після привітання висловлює бажання почати судовий розгляд. Адам на деякий час йде з залу. Входять позивачі - Марта Рулла і її дочка Єва, а разом з ними Фейт Тюмпель, селянин, і його син Рупрехт. Березень кричить, що розбили її улюблений глечик і що вона змусить кривдника Рупрехта за це заплатити. Рупрехт заявляє, що його весілля з Євою не бувати, і обзиває її розпусної дівкою. Повернувшись і побачивши всю цю компанію, Адам починає турбуватися і про себе думає, вже не на нього чи то самого йому будуть скаржитися? Єва тремтить і благає мати якомога швидше піти з цього страшного місця. Адам каже, що від рани на нозі його каламутить і він судити не може, а краще піде і ляже в ліжко. Ліхт його зупиняє і радить запитати дозволу у радника. Тоді Адам тихо намагається з'ясувати у Єви, навіщо вони прийшли. Коли дізнається, що тільки з приводу глечика, то кілька заспокоюється. Він умовляє Єву не говорити зайвого і погрожує, що інакше її Рупрехт відправиться в Ост-індії разом з армією і там загине. Вальтер втручається в їхню розмову і заявляє, що зі сторонами бесід вести не можна, і вимагає публічного допиту. Після довгих коливань Адам все ж таки вирішується відкрити засідання.

Першою давати показання викликається позивачка - Марта. Вона заявляє, що глечик розбив Рупрехт. Адама це цілком влаштовує, він оголошує хлопця винним, а засідання закритим. Вальтер вкрай незадоволений і просить вести справу з усіма формальностями. Тоді березня починає у всіх подробицях розповідати про достоїнства цього глечика, про його історію, ніж, врешті-решт, виводить всіх з себе. Потім вона переходить до опису подій минулого вечора. Розповідає, що в одинадцять годин вже хотіла погасити нічник, як раптом з Євиного кімнати почула чоловічі голоси і шум. Вона злякалася, прибігла туди і побачила, що двері в кімнату виламані і з неї доноситься лайку. Увійшовши всередину, вона побачила, що Рупрехт як скажений ламає Єві руки, а посеред кімнати лежить розбитий глечик. Березень притягнула його до відповідальності, але він став стверджувати, що глечик розбитий кимось іншим, тим, хто тільки що втік, і почав ображати і паплюжити Єву. Тоді березня запитала дочка, хто насправді тут був, і Єва присягнулася, що тільки Рупрехт. На суді Єва каже, що зовсім не присягалася. Складна ситуація починає турбувати Адама, і він знову дає Єві свої настанови. Вальтер їх припиняє, висловлює своє невдоволення поведінкою судді і висловлює впевненість у тому, що навіть якщо б сам Адам розбив глек, то не міг би старанно валити всі підозри на молоду людину. Приходить чергу Рупрехта давати свої свідчення. Адам всіма способами відтягує цей момент, розповідає про свою хвору курку, яку він збирається лікувати локшиною і пігулками, чим остаточно виводить Вальтера з себе. Рупрехт, що отримав нарешті слово, заявляє, що в звинуваченні проти нього немає ні слова правди. Адам починає відволікати від нього загальну увагу, так що Вальтер вже має намір посадити писаря Ліхта на місце судді. Адам, злякавшись, дає Рупрехт можливість продовжити свідчення. Молодий чоловік розповідає, що ввечері, близько десяти годин, він вирішив відправитися до Єви. У дворі її будинку він почув скрип хвіртки і зрадів, що Єва ще не пішла. Раптом він побачив у саду свою дівчину і когось ще разом з нею. Розгледіти він його не зміг через темряву, проте подумав, що це Лебрехт, швець, ще восени намагався відбити у нього Єву. Рупрехт проліз у хвіртку і причаївся в кущах глоду, звідки чув балачки, шепіт і жарти. Потім ті обидва