Короткий переказ твору Ліспет (Редьярд Кіплінг)

Це зіпсоване ім'я Єлизавета (на діалекті гімалайських горян воно звучало як Ліспет). Вона дочка гімалайського горця Сону і дружини його Джаде, її батьки померли. Англійці виховують її як англійку. Ставши дорослою, вона стала чарівною: грецьке особа, шкіра світла, нагадувала римську богиню Діану. У її племені Ліспет не любили, тому що вона не така як вони, кожен день миється. Через кілька місяців після того, як їй виповнилося 17, вона пішла на довгу прогулянку, повернулася з молодим пораненим англійцем. Каже, що тепер він її чоловік. Йому треба виїхати, у нього є наречена. Все ж йому було приємно з нею гуляти і розмовляти, говорити їй ласкаві слова, називати її пестливими іменами. Для нього це нічого не значило, а для Ліспет було все. Каже їй, що повернеться і одружується (це дружина капелана попросила його). Через деякий час їй говорять, що він не прийде. Вона: «Все, що говорять англійці - брехня. Всі англійці брехуни ». Іде до свого народу. Вона вже стара. Вийшла заміж. Пам'ятає англійська. Якщо вип'є - згадує про своє перше кохання.

- Немає такого закону, спираючись на яку можна передбачити навіженства цих язичників, - говорила дружина капелана, - і я переконана, що Ліспет в душі завжди була невіруючою.

Згадавши, що Ліспет була прийнята в лоно англіканської церкви в зрілому віці п'яти тижнів, треба сказати, що таке твердження не робить честі дружині капелана.