Короткий переказ твору Ходіння за три моря (Афанасій Нікітін)

У 1458 р. імовірно купець Афанасій Нікітін відправляється з рідної Твері в Ширванськая землю (на території теперішнього Азербайджану). У нього з собою шляхові грамоти від великого князя тверського Михайла Борисовича і від архієпископа Тверського Геннадія. З ним ще купці - всього йдуть на двох судах. Рухаються по Волзі, повз Клязьмінського монастиря, проходять Углич і добираються до Костроми, перебувала у володіннях Івана III. Його намісник пропускає Афанасія далі.

Василь Панін, посол великого князя у Ширвані, до якого Афанасій хотів приєднатися, вже пройшов вниз по Волзі. Нікітін чекає два тижні Хасан-бека - посла ширваншаха татарської. Їде він з кречета «від великого князя Івана, і кречетів у нього було дев'яносто». Разом з послом вони рухаються далі.

В дорозі Афанасій робить записи про своє ходіння за три моря: «перше море Дербентское (Каспійське), дарья Хвалійське, друге море - Індійські, дарья Гундустанская, третє море Чорне, дарья Стамбульська» (дарьяперс. Море).

Казань пройшли без перешкод. Орду, заслана, Сарай і Берензань пройшли благополучно. Купцов попереджають, що караван підстерігають татари.Хасан-бек дає подарунки інформаторам, щоб вони провели їх безпечним шляхом. Невірні подарунки взяли, проте звістка про їх наближення подали.Татари догнали їх в Богуна (на мілині в гирлі Волги). У перестрілці були вбиті з обох сторін. Менше судно, на якому була й поклажа Афанасія, розграбовано. Велике судно дійшло до моря і сіло на мілину. І його теж розграбували і чотирьох російських взяли в полон. Решту відпустили «голими головами в море». І вони пішли, заплакавши ... Коли подорожани вийшли на берег, і тут їх взяли в полон.

У Дербенті Афанасій просить допомоги у Василя Паніна, який благополучно дійшов до Каспію, і Хасан-бека, щоб заступилися за людей, захоплених у полон, і повернули товари. Після тривалих клопотань людей відпускають, а більше нічого не повертають. Вважалося, те, що прийшло з моря, - власність власника узбережжя. І розійшлися вони хто куди.

Інші залишилися в Шемахі, інші пішли працювати в Баку. Афанасій ж самостійно йде в Дербент, потім у Баку, «де вогонь горить невгасимий», з Баку за море - в Ченокур. Тут він живе півроку, місяць в Сарі, місяць у Амаль, про Рея він говорить, що тут вбили нащадків Мухамеда, від прокляття якого сімдесят міст зруйнувалися. У Кашані він живе місяць, місяць у Їзді, де «домашню худобу годують фініками». Багато міст він не називає, оскільки «багато ще міст великих». Морем добирається до Ормуза на острові, де «море наступає на нього всякий день по два рази» (вперше бачить припливи і відливи), а сонячний жар може людину спалити. Через місяць він, «після Великодня в день Радуниця", направляється на таве (індійське судно без верхньої палуби) «з кіньми за море Індійське». Доходять до Комбея, «де народиться фарба і лак» (основні продукти експорту, крім прянощів і тканин), а потім йдуть до Чауле.

У Опанаса до всього, що стосується торгівлі, живий інтерес. Він вивчає стан ринку і нарікає, що збрехали йому: «говорили, що багато нашого товару, а для нашої землі немає нічого: все товар білий для бесерменской землі, перець, та фарба». Афанасій привіз жеребця «в Індійську землю», за якого заплатив сто рублів. У Джуннаре хан відбирає у Опанаса жеребця, дізнавшись, що купець не мусульманин, а русин. Хан обіцяє повернути жеребця і ще дати тисячу золотих на додачу, якщо Афанасій перейде в мусульманську віру. І термін призначив: чотири дні на Спасів день, на Успенський піст. Але напередодні Спасова дня приїхав скарбник Мухамед, хорасанец (особистість його до цих пір не встановлена). Він заступився за російського купця. Нікітіну повернули жеребця. Нікітін вважає, що «сталося Господнє диво на Спасів день», «Господь Бог змилувався ... не залишив мене, грішного, милістю своєю».

У Бідар він знову цікавиться товаром - «на торгу продають коней, камку (тканина), шовк і кожен інший товар та рабів чорних, а іншого товару тут немає. Товар всі гундустанскій, а їстівного тільки овочі, а для Руської землі товару тут немає »...

Живо описує Нікітін звичаї, традиції народів, що проживають в Індії.

«І тут Індійська країна, і прості люди ходять голі, а голова не покрита, а грудей голи, а волосся в одну косу заплетене, і всі ходять череваті, а діти народяться кожен рік, а дітей у них багато. З простого народу чоловіки, і жінки всі голі та всі чорні. Куди я ні йду, за мною людей багато - дивуються білій людині ».

Все доступно допитливості російського мандрівника: і сільське господарство, і стан армії, і спосіб ведення війни: «Бій ведуть все більше на слонах, самі в обладунках і коні. Слонам до голови і бивня прив'язують великі ковані мечі ... так одягаються слонів в зброю булатні, та на слонах зроблені башточки, і в тих вежах по дванадцять чоловік в обладунках, та усі із гарматами, та зі стрілами ».

Особливо цікавлять Афанасія питання віри. Він змовляється з індусами піти вПар-ват «то їх Єрусалим, то ж, що для бесермен Мекка». Він дивується, що в Індії сімдесят чотири віри, «а різних вір люди один з одним не п'ють, не їдять, не одружуються ...».

Афанасій журиться, що збився з російського церковного календаря, священні книги пропали при розграбуванні корабля. "Свято християнських - ні Великодня, ні Різдва Христового - не дотримуюся, по середах і п'ятницях не пощу. І живучи серед іновірних, я молю Бога, нехай він буде мене ... »

Він читає зоряне небо, щоб визначити день Великодня.