Тим часом у будинок Артемона несподівано для господарів прибувають Івани з усіма своїми домочадцями. За рішенням військової канцелярії за «буйства, шаленства, зажігательства» їх рухоме і нерухоме маєток приписується до сотенному маєтку. Тільки тепер обидва Івана пізнали всю справедливість суджень Артемона про проклятий позиванье. Допомоги і зашиті вони просять у свого «великодушного дядька».

Артемон готовий допомогти своїм племінникам, але ставить перед ними два неодмінних умови: перше - ніколи і ні з ким більше не Позивай, друге - вважати дочок Харитоновим, які стали дружинами їх старших синів, поряд з дочками своїми, і їх мати почитати як добру і гідну мати сімейства, а також, якщо Харитон виявить бажання примиритися з ними, прийняти його в свої обійми як брата. Обидва Івана з «неописаним задоволенням» погоджуються з умовами їх добродушного дядька. Але хто ж приборкає неприборкану вдачу свата Іванов, пана Харитона? Що з ним зараз відбувається?

А пан Харитон сидить у батуринської темниці. І жувати йому черствий хліб, запиваючи водою, якби не два його сусіда - молоді запорожці дубоноси і Нечоса, які по-братськи ділять з ним свої сніданки, обіди та вечері. Харитон прив'язується до великодушним юнакам батьківською любов'ю, і, коли вони по завершенню покарання пропонують йому їхати разом у Запорізьку Січ, він з радістю погоджується - адже вдома його чекає тільки ганьба.

Під впливом молодих людей в характері Харитона відбуваються благодійні зміни. Згадуючи своє минуле життя, він має глибоке каяття. Пана Скалку хвилює доля його родини, але він не насмілюється до них з'явитися. «Що запропоную їм, коли й сам існую від дарів дружби і великодушності».

Бачачи терзання Харитона, дубоноси і Нечоса роблять йому несподівану пропозицію: вони просять Скалку познайомити їх зі своїми дочками. Може бути, вони один одному сподобаються, і тоді, склавши одне сімейство, Харитон знову набуде втрачений спокій.

Отже, вирішено: в Січ запорожці з Харитоном їдуть через горб, щоб там отримати повні відомості про місцезнаходження сім'ї Заноза. У обапола з'ясовується, що Артемон викупив маєтку Заноза, Зубаря та Хмари і став їх одноосібним власником. Артемон зустрічається з Харитоном і пропонує, поки будуть шукати його сімейство, пожити на хуторі, який до недавнього часу йому, Харитона, належав.

Через кілька днів Артемон привозить на хутір Анфізу з дітьми, і вражений Харитон дізнається, що його дружина і діти з дня вигнання з сільського будинку гостювали на Артамоновском хуторі, у дядька його запеклих ворогів.Артемон бере з Харитона обіцянку щиросердно примиритися зі своїми сусідами Іванами, а потім їде побачитися зі своїми племінниками.

Від проникливих поглядів пана Харитона не сховалося, що Раїса і Лідія з першого погляду полонили серця запорожців, і тому, коли юнаки просять його стримати свою обіцянку, він з радістю благословляє молодих пар.

Два дні пролітають як одна радісна хвилина. На третій до Харитонові на хутір приїжджають обидва Івана і, завершуючи остаточне примирення, пропонують панові Заноза одружити дітей. Заноза зворушений, але у його дочок вже є женихи. Розлучаючись, пани Івани обіцяють, що будуть брати участь у весільному святі.

Нарешті настає усіма бажаний день. На хутір до Харитонові приїжджає безліч гостей, серед них - Артемон і два його племінника зі своїми родинами. Усі очікують виходу наречених. І ось з'являються Харитонова дочки, тримаючи на руках по чарівному малятку. Добрий Артемон розкриває перед враженим Харитоном істину: його дочки вже давно заміжня, а їхні чоловіки - сини панів Іванов, Ніканор і Коронат, вони ж улюблені них запорожці. Щасливий Харитон благословляє дітей і притискає до своїх грудей онуків.

Кілька днів підряд продовжуються святкування в маєтках панів Харитона, Івана старшого та Івана молодшого. І відтепер тільки мир, дружба і любов запанують в їхніх будинках.