Короткий переказ твору Пнін (Володимир Набоков)

Герой роману, Тимофій Павлович Пнін, народився в 1898 р. в Санкт-Петербурзі, в родині лікаря-окуліста. У 1917 р. його батьки померли від тифу.Тимофій вступив в Білу армію, де служив спочатку телефоністом, а потім в Управлінні військової розвідки. У 1919 р. із взятого Червоною Армією Криму втік до Константинополя. Закінчив університет у Празі, жив у Парижі, звідки з початком другої світової війни емігрував до США. Під час дії роману Пнін - американський громадянин, професор, який заробляє собі на життя викладанням російської мови в Вайнделлском університеті.

Потрапивши в США, Пнін швидко американізуватися: він, незважаючи на вік, із задоволенням змінив манірний європейський стиль одягу на недбало спортивний. Пнін цілком пристойно володіє англійською, але все ще робить забавні помилки. Додайте до цього неординарну зовнішність (абсолютно лисий череп, ніс картоплею, масивне тіло на тонких ногах) і незнищенну неуважність, і ви зрозумієте, чому він часто стає об'єктом глузувань, втім, добродушних. Колеги ставляться до нього як до великої дитини.

Дія першого розділу припадає на кінець вересня 1950 Пнін їде в електричці з Вайнделла в Кремоні, сусідній (два з лишком години їзди) містечко. Там він має прочитати лекцію в Дамському клубі і заробити таким чином п'ятдесят доларів, які йому дуже знадобляться. Пнін безперервно перевіряє, чи на місці текст лекції, яку йому належить прочитати. Крім того, він, за своєю звичайною неуважності, помилився в розкладі і ризикує запізнитися. Але врешті-решт завдяки щасливому збігу обставин (у вигляді попутної машини) Пнін приїжджає в Дамський клуб Кремона вчасно.

Опинившись віч-на-віч з аудиторією, Пнін як би губиться в часі. Він бачить себе чотирнадцятирічним хлопчиком, читає на гімназичному вечорі вірш Пушкіна. У залі сидять батьки Пніна, його тітонька в накладних букле, його Друг, розстріляний червоними в Одесі в 1919 р., його перше кохання ...

Глава друга повертає нас у 1945 р., коли Тимофій Пнін вперше з'явився в Вайнделле. Він знімає кімнату в будинку подружжя Клементс. Хоча в побуті Пнін веде себе як хвору домовик, господарі люблять його. З головою сім'ї, Лоренсом (викладачем того ж університету), Пнін обговорює всякі вчені предмети. Джоан по-материнськи опікується цього безглуздого російського, який, як дитина, радіє, дивлячись на роботу пральної машини. А коли до Пніна повинна приїхати його колишня (і єдина) дружина, Клементс делікатно зникають з дому на весь день.

Ліза Боголєпова і Тимофій Пнін одружилися в Парижі в 1925 р. Тимофій був закоханий, дівчині ж потрібна була якась опора після невдалого роману, що закінчився для неї спробою самогубства. У ті часи Ліза навчалася на медичному факультеті і писала вірші, наслідуючи Ахматової: «Я наділа скромну сукню, і монашки я скромніше ...» Це, однак, не заважало їй відразу ж після весілля змінювати бідному Пніна наліво і направо. Зійшовшись з психоаналітиком (модна професія!) Еріком Віндом, Ліза чоловіка покинула.Але коли почалася друга світова війна, Ліза несподівано повернулася до Пніна, вже вагітна на сьомому місяці. Вони разом емігрували: Пнін був щасливий і навіть готувався стати батьком майбутнього (чужого) дитині.Однак на пароплаві, що йде в Америку, з'ясувалося, що практична Ліза та її новий чоловік просто-напросто використовували Пніна, щоб вибратися з Європи з найменшими витратами.

І на цей раз Ліза згадує про Пніна в корисливих цілях. З психоаналітиком вона розійшлася, у неї таке захоплення. Але син її Віктор повинен йти в школу, і Ліза хоче, щоб Пнін посилав йому гроші, причому від її імені.Найдобріший Пнін погоджується. Але, потай сподівався на возз'єднання, дуже страждає, коли Ліза, обговоривши справи, відразу ж виїжджає.

У розділі третьої описуються звичайні труди і дні Тимофія Пніна. Він дає уроки російської мови для початківців і працює над Малою Історією російської культури, ретельно збираючи всякі смішні випадки, нісенітниці, анекдоти і т. п. Трепетно ставлячись до книги, він поспішає здати в бібліотеку поки ще потрібний вісімнадцятого том творів Льва Толстого, тому що в чергу на цю книгу хтось записався. Питання про те, хто цей невідомий читач, який цікавиться Толстим в американській глушині, дуже займає Пніна. Але виявляється, що читач - він сам, Тимофій Пнін. Непорозуміння виникло через помилки у формулярі.

Якось увечері Пнін дивиться в кінотеатрі документальний радянський фільм кінця сорокових років. І коли крізь сталінську пропаганду проступають реальні картини Росії, Пнін плаче за навіки втраченою батьківщиною.

Головна подія глави четвертої - приїзд в гості до Пніна Лізиної сина Віктора.Йому вже чотирнадцять років, він обдарований до геніальності талантом художника і має коефіцієнт інтелекту під 180 (при середньому - 90). У своїх фантазіях хлопчик уявив, що невідомий йому Пнін, за яким була одружена його матір і який викладає десь загадковий російська мова, - це і є його справжній батько, самотній король, вигнаний зі свого королівства. У свою чергу Тимофій Павлович, орієнтуючись на якийсь типовий образ американського підлітка, до приїзду Віктора купує футбольний м'яч і, згадавши вже своє дитинство, бере в бібліотеці книгу Джека Лондона «Морський вовк». Віктору все це нецікаво. Тим не менш вони один одному дуже сподобалися.

У розділі п'ятої Пнін, нещодавно навчився водити машину і купив собі пошарпаний седан за сто доларів, з деякими пригодами добирається до садиби під назвою «Сосни». Тут живе син багатого московського купця Олександр Петрович лялькарів, або по-американськи Ал Кук. Це успішний ділок і мовчазний, обережна людина: він пожвавлюється лише зрідка за північ, коли починає з друзями-співвітчизниками розмови про Бога, про Лермонтова, про Свободу ... Кук одружений на симпатичній