Короткий переказ твору Ада, або Пристрасть (Володимир Набоков)

«Пекла» - це грандіозна пародія на різні літературні жанри: від романів Льва Толстого через цикл Марселя Пруста «У пошуках втраченого часу» до фантастики в дусі Курта Воннегута. Дія роману відбувається в країні, яка виникла з припущення, що Куликовська битва (1380) закінчилася перемогою татаро-монголів і російські, рятуючись, кинулися до Північної Америки - з нащадками цих переселенців, що живуть в Амероссіі в середині XIX ст., ми і знайомимося. А на місці Росії розкинулася, сховавшись за Золотим завісою, загадкова Татарія.

Все це знаходиться на планеті антите, у якої є планета близнюк Терра Прекрасна - хоча в її існування вірять в основному божевільні. На карті Терри Амероссія природним чином розпадається на Америку і Росію. Події на антите - це запізніле (років на п'ятдесят - сто) відображення подій на Терре. Почасти тому в XIX ст. потрапляють телефони, автомобілі і літаки, комікси і бікіні, кінофільми і радіо, письменники Джойс і Пруст і т. д.

Але головне в тому, що все це складено Ваном Віном, які вважають, що реальний світ - всього лише яскраві події, що спалахують в його пам'яті. Він почав писати спогади в 1957 р., у віці вісімдесяти семи років, а закінчив у 1967 р. Пам'ять Вана химерна: він змішує життя зі снами, мистецтво з життям, плутається в датах, його уявлення про географію почерпнуті із старовинного глобуса та ботанічного атласу .

Після смерті Вана рукописом зайнявся хтось Рональд Орінджер. Він забезпечив текст своїми позначками і ввів у нього зауваження, які виникали у головних героїв по ходу читання рукопису, - в якійсь мірі це допомагає зрозуміти, як все було насправді. Книгу передує генеалогічне дерево родини винний і попереднє повідомлення про те, що майже «всі люди, названі на ім'я в цій книзі, померли».

Частина перша відкривається перифразом знаменитого початку «Анни Кареніної»: «Всі щасливі сім'ї щасливі, загалом-то, по-різному; всі нещасні, в общем-то, схожі один на одного». Дійсно, сімейне щастя, що описується в «Аді», дуже своєрідно. У 1844 р. в сім'ї генерала Дурманова народилися сестри-близнюки Аква та Марина. Красуня Марина стала актрисою, правда, не дуже талановитою. П'ятого січня 1868 вона грала Тетяну Ларіну, і її на парі між двома актами спокусив Демон Вин, тридцятирічний фатальний красень і манхеттенський банкір.Не зайве зазначити, що дід Марини і бабуся Демона - рідні брат із сестрою.) Їх пристрасний роман скінчився через рік через Марініна зрад. А двадцять третього квітня 1869 Демон одружився на менш привабливою і злегка тронувшихся розумом (через невдалого роману) Акве. Зиму сестри провели разом на швейцарському курорті Ексі: там у Акви народилася мертва дитина, а Марина через два тижні, першого січня 1870 р., народила Вана - його записали як сина Демона і Акви. Через рік Марина вийшла заміж за кузена Демона - Дена Вина. У 1872 р. на світ з'явилася її дочка Ада, справжнім батьком якої був Демон. У 1876 р. народилася Люссет - можливо, вже від законного чоловіка.Ці заплутані сімейні таємниці розкриваються перед Адою і Ваном влітку 1884 р. на горищі садиби Ардіс, що належить Дену Провину. Знайшовши фотографії весілля Акви і Демона і дивний гербарій Марини з позначками, тямущі підлітки сличают дати, подекуди підправлені Мариніної рукою, і розуміють , що у них одні батьки - Марина і Демон.)

Більша частина життя бідолахи Акви проходить у лікарнях. Вона зациклена на Терре Прекрасної, куди збирається після смерті. На останній стадії хвороби все втрачає свій сенс, і в 1883 р. Аква кінчає самогубством, наковтавшись пігулок, Її остання записка звернена до «милому, милому синові» Вану і «бідному Демону» ...

У перших числах червня 1884 осиротілий Ван приїжджає на канікули в Ардіс - у гості, так би мовити, до тітки Марини (відома читачеві сцена на горищі для нього ще попереду). Підліток вже випробував першу платонічну любов і придбав перший сексуальний досвід («за одну російську зелений долар» з дівчиною з лавки). Зустріч у Ардіс Ван і Ада потім згадують по-різному: Ада вважає, що Ван все придумав, - скажімо, в таку спеку вона ні за що не надягла б врізався в пам'ять брата чорний жакет.

Життя в Ардіс нагадує садибний побут російських поміщиків: тут говорять по-російськи і по-французьки, пізно встають і рясно вечеряють. Ада, веселе і не по роках розвинене створення, висловлюється пишномовно, по-толстовськи, «ефектно маніпулюючи підрядними реченнями». Вона битком набита відомостями про комах та рослини, і Вана, мислячого абстракціями, часом стомлюють її конкретні знання. «Чи була вона гарненькою у свої дванадцять?» - Розмірковує старий і згадує «з тієї ж борошном юнацького щастя, як заволоділа їм любов до Аді».

На пікнік з нагоди дванадцятиріччя Ади (21 липня 1884) їй дозволяють надіти «Лоліту» - довгу спідницю в червоних маках і півонії, «невідомих світу ботаніки», за зарозумілому заявою іменинниці.Старий еротоман Ван стверджує, що панталончиках на ній не було!) На пікніку Ван демонструє свій коронний номер - ходіння на руках (метафора його майбутніх вправ у прозі). Ада, як Наташа Ростова, виконує російську танкову; до того ж їй немає рівних у грі в скрабл.

Вміючи схрещувати орхідеї і спарювати комах, Ада погано уявляє собі злягання чоловіка і жінки і довго не помічає ознак збудження у кузена. У ніч, коли всі їдуть дивитися на палаючий комору, діти пізнають одне одного на старому плюшевого дивані