Дар (Володимир Набоков) - чуттям, не художницької інтуїцією.Знущаючись над естетикою Чернишевського, його �...

Переказ скорочено - Дар (Володимир Набоков)

чуттям, не художницької інтуїцією.Знущаючись над естетикою Чернишевського, його ідилічними утопіями, його наївним економічним ученням, Чердинцев гаряче співчуває йому як людині, коли описує його любов до дружини, страждання на засланні, героїчні спроби повернутися в літературу та громадське життя після звільнення ... У крові Чернишевського є та сама « частинка гною », про яку він говорив у передсмертному маренні: невміння органічно вписатися у світ, ніяковість, фізична слабкість, а головне - ігнорування зовнішньої принади світу, прагнення все звести до рацее, користь, примітиву ... Цей на вигляд прагматичний, а насправді глибоко умоглядний, абстрактний підхід увесь час заважав Чернишевському жити, дражнив його надією на можливість суспільної перебудови, в той час як ніяке громадське перебудову не може і не повинно займати художника, який шукає в ходах долі, в розвитку історії, в своїй і чужого життя перш за все вищий естетичний зміст, візерунок натяків і збігів. Ця глава написана зі всім блиском набоковской іронії та ерудиції. У п'ятому розділі збуваються всі мрії Чердинцева: його книга побачила світ за сприяння того самого добряка Баха, над п'єсою якого він заходився від сміху.Її розхвалив той самий Кончеев, про дружбу з яким мріяв наш герой. Нарешті можлива близькість з Зіною: її мати та вітчим виїжджають з Берліна (вітчим отримав місце), і Годунов-Чердинцев з Зіною Мерц залишаються вдвох.Повна лікующего щастя, ця глава затьмарюється лише розповіддю про смерть Олександра Яковича Чернишевського, який помер, не вірячи в майбутнє життя. «Нічого немає, - говорить він перед смертю, прислухаючись до плескоту води за завішеними вікнами. - Це так само ясно, як-то, що йде дощ". А на вулиці в цей час сяє сонце, і сусідка Чернишевських поливає квіти на балконі.

Тема ключів спливає у п'ятому розділі: свої ключі від квартири Чердинцев залишив у кімнаті, ключі Зіни відвезла Маріанна Миколаївна, і закохані після майже весільного вечері опиняються на вулиці. Втім, швидше за все в Грюневальдском лісі їм буде не гірше. Та й любов Чердинцева до Зіні - любов, яка впритул підійшла до свого щасливого дозволу, але дозвіл це від нас приховано, - не потребує ключах та покрівлі.

Сторінки: 1 2