Він відчуває щось подібне до каяття перед Лолітою. Гумберт повертається в Рамздель, де жив з Шарлоттою, переводить все майно на ім'я Лоліти, дізнається адресу Куільті.

Потім він їде в Паркінгтон, де проникає в родовий замок свого ворога, і з пістолетом у руках веде з ним напівбожевільний розмова, що чергується пострілами, осічками, промахами, влученнями, боротьбою двох немолодих і напівзруйнованих тіл, читанням вироку у віршах. Все це робить сцену помсти фарсової. Куільті біжить від свого ката, той стріляє в нього ... У будинку з'являються чергові гості Куільті, п'ють його горілку, не звертаючи уваги на заяву Гумберта, що він убив їх господаря. У цей час на верхній майданчик виповзає закривавлений Куільті, там він «важко возився, ляскаючи плавцями; але незабаром ... застиг - тепер вже назавжди". Гумберт їде з замку.

«Лоліту», свою сповідь, він пише спочатку в лікарні для психопатів, де перевіряють його розум, а потім у в'язниці в очікуванні суду, не дочекавшись якого вмирає від серцевого нападу. Незабаром після Гумберта помре і Лоліта, дозволили на Різдво 1952 мертвою дівчинкою.